Глава 39. Відшкодування моральної шкоди

репутації, моральних переживаннях у зв язку з ушкодженням здо­ров'я, у порушенні права власності, права інтелектуальної власнос­ті, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нор­мальних життєвих зв'язків через неможливість продовження ак­тивного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розу­міти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з прини­женням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної та­ємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження прести­жу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно суб'єктами права вимоги за зобов'язаннями про від­шкодування моральної шкоди можуть бути як фізичні, так і юри­дичні особи. Обов'язок відшкодування моральної шкоди може ви­никати також як у фізичних і юридичних осіб, так і в держави. Зо­крема, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи без­діяльністю органу державної влади, його посадовими або службови­ми особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшу-кову діяльність»). Якщо відповідним законом чи іншим норматив­но-правовим актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то нарівні з відповідним державним органом суд має притягнути як відповіда­ча відповідний орган Державного казначейства України¹.

Суб'єктами права вимоги щодо відшкодування моральної шко­ди можуть бути лише фізичні або юридичні особи, права яких були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) ін­ших осіб. Близькі родичі особи, якій завдано моральної шкоди, пра­ва на відшкодування такої шкоди не мають, крім випадків, коли та­кими діями безпосередньо були порушені і їхні права (зокрема мо­ральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновле­ним), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ст. 1168 ЦК України).

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 р. № 5 «Про вне­сення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування мо­ральної (немайнової) шкоди».

389

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

На цих позиціях стоїть і судова практика. Наприклад, у вересні 1996 р. П. І. звернулася до суду із позовом до П. 3. про відшкоду­вання матеріальної та моральної шкоди. Обставини справи такі: 4 лютого 1997 р. позивачка померла. Спадкоємець П. — О. позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди зменшив, а щодо стяг­нення моральної шкоди підтримав у повному обсязі. Судове рішен­ня, яким позов було задоволено, скасовано. Судова колегія у цивіль­них справах Верховного Суду України визнала, що моральна шкода відшкодовується безпосередньо особі, яка зазнала фізичних або мо­ральних страждань. У зв'язку зі смертю П. І. зобов'язання щодо відшкодування моральної шкоди припиняються, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва (надруковано: «Рішення Верховного Суду України», 1999 р.).

Слід звернути увагу на те, що законом допускається спадкування права на відшкодування моральної шкоди, яка вже була присудже­на судом спадкодавцеві за його життя. Аналогічним чином у спад­коємця може також виникати обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яка була присуджена судом зі спад­кодавця за його життя (статті 1230, 1231 ЦК України). Такі правові відносини виникають з приводу вже існуючого судового рішення, що виносилося за життя потерпілого, яким було встановлено факт, розміри, спосіб відшкодування моральної шкоди, але фактичного виконання рішення не відбулося. Тому в цьому випадку виникає право (обов'язок) спадкоємця щодо реалізації вже існуючого на під­ставі рішень суду права на відшкодування моральної шкоди. Це не збігається з можливістю спадкоємців на звернення до суду з вимо­гою про відшкодування моральної шкоди потерпілому, який на час розгляду справи помер. Права на звернення з такою вимогою до суду вони не мають.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідаль­ності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкоду­вання моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння (бездії) її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподію­вача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, має бути з'ясова­но, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких об­ставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій гро­шовій сумі чи в якій іншій матеріальній формі позивач вважає за необхідне відшкодувати йому шкоду та з чого він при цьому вихо­дить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

390