Глава 20. Договір позики, кредитний договір ...

диференціацію відсоткових ставок за вкладами. Публічність догово­ру банківського вкладу передбачає, що банк, який має банківську ліцензію на приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізич­них осіб, не має права відмовити фізичній особі в укладенні догово­ру банківського вкладу, якщо він має для цього можливість. Така можливість може бути відсутня, якщо укладення договору призведе до порушення банком встановлених законом обов'язкових еконо­мічних нормативів; у банку відсутні технічні можливості для прийняття вкладу (відсутня достатня кількість працівників та при­міщень, необхідних для здійснення операції з прийняття вкладу); фізична особа не надає на вимогу банку документів, потрібних для її ідентифікації, або умисно додає неправдиві відомості про себе.

У разі, якщо відмова банку є необгрунтованою, фізична особа має право вимагати у судовому порядку відшкодування збитків, за­вданих їй такою відмовою. Банк може відмовити фізичній особі в укладенні договору банківського вкладу і в інших випадках, пе­редбачених актами цивільного законодавства.

На відміну від договору банківського вкладу, укладеного з фізич­ними особами, такий договір, укладений з юридичними особами, не є публічним.

Закон вимагає оприлюднення правил щодо укладення договору банківського вкладу з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформа­ції щодо умов укладення договорів банківського вкладу визначаєть­ся для банківських установ Національним банком України, для не-банківських фінансових установ — державним органом, визначе­ним законом (ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)¹. Так, наприклад, банківські правила зобов'язують банки оприлюднювати умови укладення депозитних договорів та відкриття вкладних (депозитних) рахунків розміщенням такої ін­формації у друкованих засобах масової інформації чи у загально­доступному для клієнтів місці в установі банку або обома способами одночасно (п. 9 Правил здійснення депозитних операцій для банків­ських депозитів, затверджених постановою Правління Національ­ного банку України від ЗО червня 1998 р. № 250)².

Особливістю договору банківського вкладу (депозиту) є те, що прийняття банком вкладу, за винятком оформлення вкладу надан­ням вкладнику ощадного (депозитного) сертифікату, супроводжу­ється відкриттям вкладнику іменного вкладного (депозитного) ра­хунка. Закон визначає як рахунок, який відкривається банком

¹ Урядовий кур'єр. — 1997. — № 105-106.

Офіційний вісник України. — 1998. — № 28 — Ст. 1066.

205

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передають­ся клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визна­чений відсоток (дохід) відповідно до умов договору (ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні*)¹. По­рядок відкриття та режим функціонування вказаного рахунка імпе­ративно визначається Інструкцією про порядок відкриття та вико­ристання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердже­ною постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527².

У зв'язку з зазначеним до відносин банку та вкладника за рахун­ком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не ви­пливає із суті договору банківського вкладу (ст. 1058 ЦК України).

Кількість вкладних (депозитних) рахунків, які можуть відкрива­ти вкладники у банках, законодавством України не обмежується.

Сторони договору банківського вкладу. Сторонами договору банківського вкладу є банк та вкладник. Як залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення прийняття банківських вкладів є фінансовою послугою (ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо­вих послуг»)³. Приймати банківські вклади у національній та іно­земній валюті має право банк (універсальний або спеціалізований) та банківська корпорація.

Для укладення договорів банківського вкладу у національній та іноземній валюті банки та банківські корпорації повинні мати бан­ківську ліцензію (статті 10, 47 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність») та письмовий дозвіл на здійснення операцій з ва­лютними цінностями (п. 5.3 «Положення про порядок видачі бан­кам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій*, затвердженого постановою Правлін­ня Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275)⁴, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93.

Регулюючи вкладні операції кредитних установ, законодавство, крім ліцензування цих операцій, містить і деякі інші обмеження, на­приклад, обмежує вкладні операції банківських корпорацій, які мо-

¹ ВВР. — 2001. — № 29. — Ст. 137.

² Офіційний вісник України. — 1999. — МІ, — Ст. 23.

³ ВВР. — 2002. — № 1. — Ст. 1.

⁴ Офіційний вісник України. — 2001. — № 34. — Ст. 1601.

206