Глава 34. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю ...

По-іншому вирішуватиметься питання у разі, коли потерпілою буде неповнолітня особа, яка на момент ушкодження здоров'я мала заробіток. У цьому разу завдана шкода має бути відшкодована їй ви­ходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1199 ЦК України).

Однак і малолітня, і повнолітня потерпіла особа після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням її професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників її кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (ч. З ст. 1199 ЦК України). Якщо потерпіла особа не має професійної кваліфікації і після досяг­нення повноліття продовжує залишатися непрацездатною внас­лідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого їй до повноліття, вона має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати (ч. 4 ст. 1199 ЦК України).

Визначення розміру додаткових витрат, викликаних

необхідністю посиленого харчування,

санаторно-курортного лікування, придбання ліків,

протезування, стороннього догляду тощо,

а також відшкодування моральної шкоди

Іншим видом видатків, що мають бути відшкодовані потерпілій особі внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, є її до­даткові витрати, викликані необхідністю допомоги та догляду. Законодавець виходить з того, що додаткові витрати відшкодовую­ться у тому разі, коли вони є обґрунтованими та доведеними, а та­кож коли потерпіла особа реально потребує відповідних видів допо­моги та догляду і не має права претендувати на їх безкоштовне отримання. При цьому в ЦК України передбачається лише орієнто­вний перелік можливих додаткових витрат, до яких належать витрати на: посилене харчування; санаторно-курортне лікування; придбання ліків; протезування; сторонній догляд.

Цей перелік не є вичерпним, тому у разі потреби можуть бути відшкодовані і витрати на придбання спеціальних транспортних за­собів, підготовку до* іншої професії тощо. При цьому особі може бу­ти призначена як одна, так і декілька видів допомоги чи догляду-

Відшкодуванню можуть підлягати і додаткові витрати, що змо­жуть реально виникнути в майбутньому, наприклад, при винайден­ні нового методу лікування. Однак у будь-якому разі потреба цих витрат має бути доведена відповідною лікарською експертизою (МСЕК) або судом.

354

Порядок відшкодування додаткових витрат у разі втрати праце­здатності від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлюється спеціальним законом¹.

Як у разі відшкодування втраченого заробітку (доходу), так і при відшкодуванні додаткових витрат розмір відшкодовуваних витрат може збільшуватись у випадках, передбачених договором та зако­ном, і зменшуватись у випадках, прямо передбачених законом. Од­нак при відшкодуванні додаткових витрат є певна специфіка. Не­зважаючи на те, що за загальним правилом вина потерпілого сут­тєво впливає на визначення розміру відшкодовуваної шкоди, — при визначенні розміру додаткових витрат, що пов'язані з заподіянням каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, вина потерпілого не вра­ховується (ч. З ст. 1193 ЦК України).

Окрім того, на відміну від втраченого заробітку (доходу), який малолітній особі не відшкодовується через його відсутність, додат­кові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі (ч. 1 ст. 1199 ЦК України).

Крім відшкодування втраченого заробітку (доходу) та додатко­вих витрат особа, якій заподіяне каліцтво чи інше ушкодження здо­ров'я, має право вимагати відшкодування їй моральної шкоди (ст. 1168 ЦК України), яке можливе на загальних підставах, пе­редбачених чинним законодавством. Моральна шкода відшкодову­ється незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоро­в'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної не­безпеки (ст. 1167 ЦК України).