Глава 36. Відповідальність за шкоду ...

Незважаючи на те, що у разі завдання шкоди джерелом підвище­ної небезпеки існує підвищена деліктна відповідальність, її не слід вважати абсолютною, оскільки законодавцем вводяться обставини, за яких титульний володілець звільняється від відшкодування цієї шкоди. До таких обставин належать непереборна сила та умисел по­терпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

Що стосується непереборної сили, поняття якої було розкрито вище, то її дія (вплив) має бути спрямована саме на джерело підви­щеної небезпеки, внаслідок чого воно стає неконтрольованим та по­тенційно шкідливим, наприклад, у разі сильного буревію було під­нято у повітря автомобіль, який, впавши на будівлю, завдав значної шкоди. Умисел потерпілого має юридичне значення лише у разі, коли особа свідомо бажає та діє з метою завдання їй шкоди. Проте у разі непереборної сили й у разі умислу потерпілого на титульного володільця покладається тягар доказування наявності цих обста­вин. Проте не слід забувати, що до обставин, які звільняють титуль­ного володільця від відшкодування шкоди, завданої джерелом під­вищеної небезпеки, належить розглянутий вище випадок неправо­мірного заволодіння транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом за умови, що цьому не сприяла недбалість володільця даних об'єктів.

Незважаючи на обставини, за яких титульний володілець звіль­няється від відшкодування, також слід вирізнити обставини, за яких відповідальність титульного володільця за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути зменшена. До цих обставин слід віднести грубу необережність потерпілої особи (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), крім випадків, прямо передбачених законом (ч. З ст. 1193 ЦК України), коли вина потерпілого не враховується, та матеріальне становище особи, яка завдала шкоди, крім випад­ків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ч. 4 ст. 1193 ЦК Укра­їни).

Рекомендована література:

Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненими источником повьішенной опасности. — М.: Юриздат, 1952. Белякова А. М. Возмещение вреда, причиненного источником повьі­шенной опасности. — М., 1967.

Жуковская О. Л. Возмещение вреда, причиненного источником повьі­шенной опасности. — М., 1994.

Красавчиков О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повьі­шенной опасности. — М., 1966.

375

*^єредниченко Л. К. Понятие и видьі источников повьішенной опаснос­ти: Учебное пособие. — Владивосток, 1975.

24-4-149

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

Глава 37. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків...

Глава 37

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

§ 1. Загальні положення

Держава гарантує учасникам цивільно-правового обігу захист їхніх інтересів як споживачів товарів, робіт (послуг), належну якість товарів, робіт (послуг), торговельного та інших видів обслуговуван­ня; безпеку товарів, робіт (послуг); необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, роботи (послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця); відшкодування збитків, завданих товарами, роботами (послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шко­ди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами, роботами (послугами) у випадках, передбачених законодавством. Крім того, споживачі товарів, робіт (послуг) мають право на безпеку товару, роботи (послуги), тобто на відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного се­редовища при звичайних умовах використання, зберігання, транс­портування, виконання й утилізації товару, роботи (послуги). Саме тому іншою важливою групою зобов'язань з відшкодування шкоди є зобов'язання, що виникають внаслідок недоліків товарів, робіт (по­слуг). Зміст зобов'язання полягає у тому, що шкода, завдана фізич­ній або юридичній особі внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них, має бути відшкодована продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг) у повному обсязі (ст. 1166 ЦК України).

Як і будь-який інший делікт, заподіяння шкоди внаслідок недо­ліків товарів, робіт (послуг) створює позадоговірне зобов'язання між заподіювачем шкоди та потерпілим. На правову природу зобо­в'язання, що виникає, не впливає той факт, що заподіювачі шкоди можуть перебувати у договірних відносинах. Тут слід чітко розме­жовувати їхні права та обов'язки, які реалізуються у рамках дого­вірних відносин, а також ті, регулювання яких відбувається поза рамками договору. Так, наприклад, внаслідок продажу товарів не­належної якості у покупця виникає ряд прав, які також включають право вимоги від продавця відшкодування шкоди (ст. 678 ЦК Укра­їни). Таке право виникає і реалізується в рамках договору купівлі-продажу. Але якщо внаслідок застосування неякісного товару запо­діяно шкоду життю, здоров'ю, майну покупця або інших осіб, між сторонами виникають позадоговірні відносини. Саме тому, що запо­діяння шкоди має у наведеному прикладі позадоговірний характер,

376

конкуренції між нормами, що регулюють договірні та позадоговірні відносини, не виникає.

Законодавством не визначено певних меж дії щодо правовідно­син, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, завданої внас­лідок недоліків товарів, робіт (послуг). До відносин, які регулюють­ся статтями 1209-1211 ЦК України, належать, зокрема, ті, що ви­никають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, у тому числі найму (оренди) житлового приміщення — у частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який од­ночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг з ремонту жит­лового фонду та інженерного обладнання, побутового прокату, без­оплатного користування майном, підряду (у тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), перевезення грома­дян та їх вантажу, комісії, схову тощо¹.

Суб'єктами права вимоги у цій групі зобов'язань можуть бути як безпосередні покупці товару, замовники робіт (послуг), так і сторонні особи, до яких товар, результати виконання роботи (по­слуги) перейшли на належних правових підставах (члени родини потерпілого, сусіди) (наприклад, якщо шкода була заподіяна вна­слідок споживання під час вечірки неякісних продуктів харчу­вання). У ролі потерпілих можуть бути як фізичні, так і юридич­ні особи.

Як зазначалося раніше, право вимагати відшкодування зазначе­ної шкоди належить кожному потерпілому незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виготівником (продавцем, виконавцем), і зберігається протягом встановленого строку служби (терміну придатності), а якщо його не встановлено, — протягом де­сяти років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Проте шкода, завдана споживачеві будь-якими діями третіх осіб, підлягає відшкодуванню на загальних підставах².

Важливу роль у регулюванні відносин з відшкодування шкоди, що виникає у зв'яз­ку із захистом прав споживачів, відіграє Закон України «Про захист прав спожива­чів» (із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 15 грудня 1993 р. № 3682—XII (Законом України від 15 грудня 1993 р. № 3682—XII цей За­кон викладено в новій редакції), від 2 березня 1995 р. № 82/95—ВР, від 20 червня 1995 р. № 230/95—ВР, від 18 червня 1997 р. № 365/97—ВР, від 30 червня 1999 р. № 783—XIV, від 24 травня 2001 р. № 2438—ПІ, від 15 листопада 2001 р. № 2779—III, від 10 січня 2002 р. № 2949—III) (надалі — Закон). Слід мати на увазі, що зазначеним Законом захищаються лише права громадян; захист прав юридич­них осіб перебуває за межами регулювання Закону.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», із змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 15.

377

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Суб'єктами відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недо­ліків товарів, є продавець або виготовлювач товару. Продавець — це підприємство, установа, організація, товариство або громадян нин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-про^ дажу.

Виготовлювач — це підприємство, установа, організація або гро-мадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації. Право вибору, до кого саме звертатися, належить самому потерпілому (ст. 1210 ЦК України). Не виключається також можливість одно­часного звернення до кожного з них одночасно як співвідповідачів. Якщо потерпілих декілька, кожний з них вирішує самостійно, до кого саме звертатися з вимогою про відшкодування шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок недоліків робіт (послуг), відшкодо­вується особою, яка виконала цю роботу або послугу, їх виконавцем (ст. 1210 ЦК України). Виконавець — це підприємство, установа, організація, товариство або громадянин-підприємець, які викону­ють роботи або надають послуги. Для того щоб виконавець робіт, по­слуг був визнаний належним відповідачем у зобов'язаннях із запо­діяння шкоди, треба щоб договори про виконання робіт (послуг) бу­ли укладені з уповноваженою особою з дотриманням усіх вимог щодо укладення відповідних видів договорів. Так, наприклад, уго­да, укладена громадянином всупереч установленим правилам безпо­середньо з неуповноваженим працівником підприємства побутового обслуговування про особисте виконання ним роботи без відповідно­го оформлення, не створює підстав для виникнення прав і обов'яз­ків між громадянином та цим підприємством і, відповідно, не може бути підставою для покладення на останнє відповідальності за неви­конання такої угоди, втрату або пошкодження майна.

При укладенні договору про побутове обслуговування з виконав­цем робіт (послуг) — громадянином, який пред'явив чужий паспорт або документ, що його замінює, особа, згідно з цими документами притягнута як відповідач, не несе відповідальності за невиконання договору, коли доведе, що документ вибув з володіння поза її волею.

У цьому разі відповідальність покладається на особу, яка фак­тично уклала договір¹. Факт продажу товару або здійснення робіт (послуг) певним відповідачем може доводитися наданням потер­пілими квитанцій на товари, товарних чи касових чеків, квитків, путівок, талонів або інших письмових документів, а щодо товарів,