§ 3. Розрахункові зобов'язання

Поняття та форми розрахунків. Виконання грошових зобов'я­зань між суб'єктами цивільного обороту здійснюється шляхом розра­хунків, їх ціллю є виконання та документальне оформлення сплати платником грошових коштів їх отримувачу. За своєю формою розра­хунки поділяються на готівкові та безготівкові. Існування цих форм розрахунків викликано тим, що гроші існують у готівковій (формі грошових знаків) та безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Відповідно до цього виконання готівкових розрахунків здійс­нюється завдяки передачі платником отримувачеві грошових знаків (банкнот і монет), а виконання безготівкових розрахунків здійснюєть­ся через банк або іншу платіжну систему за допомогою розрахункових документів в електронному або паперовому вигляді (ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)¹.

Згідно із законом розрахунки в Україні можуть здійснюватися в національній валюті України та іноземній валюті.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за но­мінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня (ст. 192 ЦК України). Вона є валютою України та приймається в Україні всіма фізичними і юридичними особами — резидентами без будь-яких обмежень на всій території держави за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вкла­ди, акредитиви та для переказів. Відповідно до цього грошове зобо­в'язання, як правило, має бути виконане у гривнях (ст. 533 ЦК України).

¹ ВВР. — 2001. — № 29. — Ст. 137.

Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

Національна валюта може використовуватися і при розрахунках резидентів з нерезидентами за умови отримання ними індивідуаль­ної ліцензії Національного банку України на здійснення такої ва­лютної операції (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про си­стему валютного регулювання і валютного контролю»)¹. Винятком із цього правила є розрахунки з нерезидентами країн — суб'єктів колишнього СРСР, включаючи країни Балтії, які можуть здійсню­ватися без отримання індивідуальної валютної ліцензії у національ­ній валюті України, якщо це передбачено контрактом (Інструктив­ний лист Національного банку України і Кабінету Міністрів Украї­ни від 26 квітня 1993 р. № 19029/730 щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля)².

Що ж до використання іноземних валют, а також платіжних до­кументів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на терито­рії України за зобов'язаннями, то воно допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (статті 192, 533 ЦК України).

Відповідно до цього використання іноземної валюти як засобу платежу на території України між двома резидентами можливе ли­ше на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку Украї­ни (ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю»).

Водночас іноземна валюта має використовуватися в розрахунках у межах торговельного обороту між резидентами і нерезидентами (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). Винятком із цього правила є розрахунки з придбання нерезидентами державного майна у проце­сі приватизації, що здійснюється виключно у національній валюті України (ст. 21 Закону України «Про приватизацію»)³.

Форми розрахунків, що використовуються в Україні, залежать від правового статусу їх суб'єктів. Відповідно до вимог ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійс­ненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.

На відміну від цього, розрахунки між юридичними особами, а та­кож розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться у безготівковій фор­мі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також і в го-

ВВР. — 1993. — № 17. — Ст. 184. Бухгалтер. — 2001. —- 27 вересня. ВВР. — 1992. — № 24. — Ст. 348.

250

251

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

тівковій формі, якщо інше не встановлене законом, наприклад, за­кон взагалі забороняє проведення готівкових розрахунків при здійс­ненні операцій з промисловим металобрухтом (ст. 6 Закону України «Про металобрухт»)¹.

В Україні сума готівкового розрахунку одного підприємства (під­приємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та ка­си установ банків обмежена — 3 тис. грн. протягом одного дня за од­ним або кількома платіжними документами.

Зазначені готівкові розрахунки можуть провадитися платника­ми як за рахунок коштів, отриманих з каси банку, так і за рахунок виручки, отриманої ними від реалізації товарів (робіт, послуг). Пла­тежі понад установлену граничну суму мають провадитися виключ­но у безготівковому порядку. При цьому кількість підприємств (під­приємців), з якими провадяться розрахунки, протягом дня не обме­жується. Вказані обмеження не стосуються розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами малих і середніх підприємств при використанні готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Єв­ропейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств, та не поширюються на добровільні пожертву­вання, благодійну допомогу, вилучену органами державної подат­кової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію у разі використання коштів, виданих на відрядження, а також на розрахунки підприємств (підприємців) між собою при закупівлі сільськогосподарської продукції (п. 2.3 Положення про ведення ка­сових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72)².

Схожі обмеження встановлені для готівкових розрахунків в іно­земній валюті Правилами використання готівкової іноземної валю­ти на території України, затвердженими постановою Правління На­ціонального банку України'від 26 березня 1998 р. № 119.

Відповідно до останніх максимальна сума готівкової вільно кон­вертованої валюти, що може бути прийнята від повноважного пред­ставника нерезидента — суб'єкта підприємницької діяльності в ка­су (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в інозем­ній валюті, відкритий цим банком резиденту — суб'єкту підприєм­ницької діяльності), не може перевищувати 10 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіцій­ним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національ-

¹ ВВР. — 1999. — № 25. — Ст. 212.

² Офіційний вісник України. — 2001. — № 12. -— Ст. 496.

252