Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

ринку електричної енергії (ст. 15.1 Закону України «Про електро­енергетику»)¹.

У разі списання коштів з рахунка клієнта існує визначена зако­ном черговість списання грошових коштів, якої банк зобов'язаний дотримуватися. Під останньою слід розуміти визначену законом черговість здійснення платежів з рахунка у банку за кількома гро­шовими зобов'язаннями, строк виконання яких уже настав.

Згідно зі ст. 1072 ЦК України банк виконує розрахункові доку­менти відповідно до черговості їх надходження та виключно у межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта. Беручи до уваги, що на рахунку клієнта грошових коштів може не бути або їх може бути недостатньо для здійснення списання за кількома розрахунковими документами, що надійшли одночасно до банку, закон визначає чер­говість списання банком коштів з рахунка клієнта:

1. у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої ка­ ліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

1. у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

1. у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

1. у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахункови­ ми документами, що передбачають платежі до бюджету;

1. у п'яту чергу списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

У разі недостатньої суми на рахунку платника грошей для вико­нання у повному обсязі розрахункового документа одного стягувача на момент його надходження до банку банк здійснює часткове вико­нання цього розрахункового документа шляхом переказу суми гро­шей, що перебувають на рахунку платника, на рахунок отримувача (ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»).

Слід зазначити, що при відсутності (недостатності) грошових кош­тів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових докумен­тів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Стаття 1074 ЦК України, захищаючи права клієнта, не допускає обмеження його прав щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку в банку.

¹ Офіційний вісник України. — 2001. — М 44. — Ст. 1992. 230

Виняток із цього загального правила становить випадок обме­ження права за рішенням суду, визначеним законом. Отже, норми ЦК України, на відміну від норм ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 243 ГК України¹, взагалі не передба­чають можливості обмеження права клієнта розпоряджатися гро­шовими коштами в позасудовому порядку (зокрема за санкціонова­ною прокурором постановою слідчого, постановою державного ви­конавця або зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта за рішенням податкових органів).

Операції за рахунком клієнта, у випадку їх обмеження, віднов­люються за рішенням суду. Як виняток, закон взагалі забороняє на­кладати арешт на кореспондентські рахунки банків або зупиняти операції за цими рахунками (ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Наявність у законі зазначеної норми ви­кликана потребою захисту прав клієнтів банку, рахунки яким від­криваються на кореспондентському рахунку банку.

За загальним правилом, якщо інше не передбачено договором бан­ківського рахунка або законом, банк зобов'язаний сплачувати клієн­ту відсотки за користування грошовими коштами, що перебувають на його рахунку (ст. 1070 ЦК України). Банк має зараховувати суми відсотків на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а як­що такі строки не встановлені договором, — зі спливом кожного кварталу. Розмір відсотків визначається договором, а якщо відповід­ні умови сторонами не встановлені, відсотки сплачуються у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Обслуговуючи клієнта за договором банківського рахунка, банк зобов'язаний зберігати банківську таємницю. Згідно зі ст. 1076 ЦК України банк гарантує клієнту таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Під останньою слід розуміти інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, що стала відомою банку у процесі обслу­говування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріаль­ної чи моральної шкоди клієнту. Згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зо­крема, є:

1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан корес­ пондентських рахунків банків у Національному банку України;

2. операції, що були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

2. фінансово-економічний стан клієнтів;

Офіційний вісник України. — 2003. — N° 11. — Ст. 462.

231

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...