Глава 13. Договір про надання послуг

власності, зокрема на винаходи. Нерідко замовники претендують на автоматичний перехід до них виключних прав на всі охороноздатні результати НДР і ДКТР. Однак законодавство виходить з того, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (ст. 430 ЦК України).

З огляду на непередбачуваність результатів багатьох НДР і ДКТР виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору ста­лося не з його вини.

Стаття 900 ЦК України зобов'язує виконавця відшкодувати за­мовнику реальні збитки у межах ціни робіт, у яких виявлено не­доліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшко­дуванню у межах загальної ціни робіт за договором.

Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановле­них законом. Як видно з цієї статті, обсяг відповідальності є обме­женим. Виконавець відшкодовує заподіяні замовнику збитки лише в межах вартості робіт, у яких виявлені недоліки.

Договори на виконання НДР або ДКТР спрямовані на розв'язан­ня важливих наукових проблем у практичній діяльності замовника силами та можливостями виконавця. їх предметом є творчий по­шук, тому такий договір має стати у майбутньому основним доку­ментом, що регламентує відносини науково-технічних організацій із замовниками науково-технічної продукції.

Рекомендована література:

Гражданское право: Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. — М.: БЕК,

2000. — Том II, полутом 1. — С. 611-622.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья:

Договори о вьшолнении работ и оказании услуг. — М.: Статут, 2002. —

С. 185-200.

Кузнецова Н. С. Подрядньїе договорьі в инвестиционной деятельности в

строительстве. — К., 1993.

Глава 13 ** Договір про надання послуг

Зобов'язання про надання послуг — це важлива група договір­них зобов'язань, до яких належать перевезення, транспортне експе­дирування, доручення, страхування, комісія, туристичне обслуго­вування, зберігання, інформаційні послуги, позика, кредит, банків-

120

ський рахунок, банківський вклад, управління майном, оплатне надання інших послуг, тощо.

Загальним для всіх договірних зобов'язань з надання послуг є те, що об'єктом їх є послуги нематеріального характеру. У цьому поля­гає основна відмінність їх від договорів підряду, де об'єктом є ре­зультат діяльності виконавця, тобто матеріальний об'єкт.

Російські вчені, вивчаючи зобов'язання з надання послуг, зазна­чали, що у римському праві надання послуг поділялося на дві вели­кі групи — надання фізичної праці за гроші та надання духовної діяльності¹. У російській дореволюційній літературі відокремлення договорів про надання послуг не здійснювалось. Так, Г. Ф. Шерше-невич, проводячи класифікацію договорів, в основу поділу закла­дає, наприклад, мету договору. Однією із груп за цією ознакою він визначає надання користування чужими послугами².

У радянській літературі питанню виділення окремо договорів про надання послуг приділялася значна увага. Треба зазначити, що як ЦК УРСР 1922 р., так і ЦК УРСР 1964 р. не розглядали договір послуг окремо як такий. Але в науковій літературі це питання на­віть викликало дискусію. Деякі автори вважали, що робота підряд­ника може полягати і в наданні послуг³, інші — навпаки, розши­рювали поняття послуг до включення у них підрядних робіт⁴.

Особливу позицію займав А. Ю. Кабалкін. Поділивши всі догово­ри на дванадцять груп, окремо договір про надання послуг він не ви­діляв, а договори, що належать до договорів послуг, назвав догово­рами про здійснення юридичних чи фактичних послуг⁵. Проте будь-який інший договір також передбачає виконання юридичних або фактичних дій, і ця ознака є не особливою для певного виду до­говорів, а може належати і до будь-якого іншого.

Найбільш поширеною була позиція щодо відокремлення догово­рів послуг від договорів підряду, якої дотримувались О. С. Іоффе, Ю. X. Калмиков, В. Ф. Яковлєв, О. А. Пушкін⁶.

¹ Гражданское право // Под ред. Е. А. Суханова. — М-, 2000. — Том II, полутом 2.

— С. 1-2.

² Шершєневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. —- М,, 1995. — С. 315-316.

³ Шешенин Е. Д. Общие проблеми обязательств по оказанию услуг // Антология уральской цивилистики. 1925-1989. — М., 2001. — С. 346-349.

⁴ Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договори о вьшолнении работ и оказании услуг. — М., 2002. — С. 201-212.

⁵ Кабалкин А. Ю. Гражданско-правовой договоре сфере обслуживания. —М-, 1980.

— С. 39.

⁶ На цю позицію вказували також Брагинський М. І., Вітрянський В. В. (Цит. праця. — С. 211). У даній книзі подано аналіз зазначених точок зору.

121

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...