Рекомендована література:

Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві.

— К., 2001. — 306 с.

Малеин Н. С. О моральном вреде //Советское государство и право. —

1993. — № 3. — С. 32-39.

Палиюк В. П. Моральний (неимущественньїй) вред. — К-: Право, 1999.

— 232 с.

Глава 40

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок ін­шої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпід­ставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій во­но було набуте, згодом відпала (ст. 1212 ЦК України). Ці зобов'я­зання визначають ще як зобов'язання з безпідставного збагачення.

Термін «безпідставне збагачення» має давню історію — він запо­чаткований у давньоримські часи. Зобов'язання із безпідставного збагачення — це один із видів позадоговірних зобов'язань, до кате­горії яких належать повернення помилково виплаченого боргу, яко-

СПб.: Юрид.

395

Гущин Д. И. Юридическая ответственность за моральний вред. центр Пресе, 2002.

25*4-149

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 40. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

го насправді не було, отримання коштів за оренду чужого майна тощо. У всіх цих випадках отримувач майна або грошей не міг запе­речувати проти вилучення у нього матеріальних цінностей, оскіль­ки не.мав підстав для його отримання.

Особа, яка набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потер­пілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими нор­мативно-правовими актами або правочином, зобов'язана повернути безпідставно набуте збережене майно цій особі, а остання має право вимагати від зобов'язаної особи виконання цього обов'язку. Такий обов'язок виникає і в тих випадках, коли підстава, за якою майно набуте, відпала згодом. Причому не має значення, чи обов'язок на­стає внаслідок відповідної поведінки набувача, самого потерпілого, третіх осіб, чи внаслідок події.

У цивільних законах більшості країн проблемі регулювання проблем із безпідставного збагачення присвячений окремий розділ. Таким чином врегульовані питання безпідставного збагачення у за­конодавстві Франції, Німеччини, Швейцарії, Австрії тощо.

Так, параграф 812 (1) Німецького цивільного уложення викладе­ний таким чином: «Якщо одна особа отримує що-небудь завдяки діям іншої особи чи за її рахунок або без законних на те підстав, вона зобо­в'язана повернути це іншій особі. Такий обов'язок виникає й у разі на­ступного відпадіння правової підстави або якщо дії, спрямовані на ви­конання правочину, не досягають мети, заради якої вона укладалась».

А згідно зі ст. 62 швейцарського Закону про зобов'язальне право «особа, яка незаконним чином збагачується за рахунок майна іншої особи, зобов'язана повернути отримане збагачення. Цей обов'язок виникає, в першу чергу, у тих випадках, коли особа отримує певну суму грошей безоплатно без законних на те підстав або на підставі, яка не набула ще юридичної сили або відпала пізніше».

У німецькому законі розрізняється незаконне збагачення внас­лідок «дій іншої особи» або «якимось іншим чином». До першої групи належать позови, що виникають внаслідок дій самого позива­ча. Суть його дій полягає у тому, що вони здійснювалися добровіль­но, але без законних на те підстав. Так, позивач передав гроші, здійснив передачу права власності, надав послуги за умови, що це зменшить витрати їх отримувача, які він поніс би у протилежному випадку. Визначення, чи підпадає конкретний випадок під дію да­них норм, залежить від того, як саме здійснювалася передача май­на — законним шляхом чи внаслідок дій без законних на те підстав. Так, платіж у 1 000 марок буде здійснений «на законній підставі», якщо покупець сплачує ціну продавцеві, майбутній тесть передає майбутньому зятеві грошову суму в перспективі майбутнього весіл­ля. Але якщо договір купівлі-продажу укладений з порушенням за-

396

конодавчої заборони або намічене весілля не відбулося, то відпадає законна підстава, на яку розраховували спочатку, і це є виправдан­ням для утримання отримувачем переданої йому грошової суми¹.

Таким чином поділяє безпідставне збагачення й українське зако­нодавство. Крім дії, підставою може бути будь-яка подія. Так, Є. О. Суханов наводить приклад, коли стихійне лихо призвело до того, що урожай з однієї земельної ділянки був змитий повінню на сусідню земельну ділянку. Тоді господар сусідньої ділянки отримав безпідставне збагачення².

Згідно з німецькою доктриною повернення неналежно виконаного (без достатніх підстав) виключається у разі, якщо той, хто здійсню­вав виконання, знав про відсутність у нього обов'язку виконувати.

Австрійська та швейцарська доктрини, навпаки, використову­ють термін «помилка» у даному контексті. У тому разі, якщо вико­нуючий зобов'язання без достатніх підстав внаслідок помилки, на­віть незначної, захоче повернути неналежно виконане, він має на це законне право.

Різні акценти у формулюванні цих норм призводять до різного підходу в потребі доказування: у Німеччині відповідач доводить, що позивач у момент виконання знав про відсутність у нього зобов'я­зання, а в Швейцарії та Австрії справа позивача — довести, що не­належне виконання є наслідком помилкового переконання про на­явність у нього зобов'язань перед відповідачем³.

Виключено повернення, якщо йдеться про моральний борг, про­строчені або спірні зобов'язання, а також якщо виконання мало добровільний характер.

У зобов'язанні з безпідставного збагачення кредитором виступає потерпіла особа, а боржником — набувач, тобто особа, яка безпід­ставно набула майно або зберегла його.

Суб'єктами цього зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, держава, територіальні громади.

Предметом вимоги потерпілого (кредитора) за цим зобов'язан­ням можуть бути лише речі, визначені родовими ознаками, майнові права, гроші — як готівкові, так і безготівкові, цінні папери на пред'явника.

Якщо зобов'язання виникло внаслідок безпідставного збагачен­ня через набуття особою речей, визначених родовими ознаками, грошей, цінних паперів на пред'явника, то головним елементом

Цвайгет К„ Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного

права. — М-, 1998. — Том II. — С. 288-289.

Гражданское право. — М., 2000. — Т. 2, полутом 2. — С. 442.

Цвайгет К., Кетц X. Цит. праця. — С. 289-290.

397

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ...

змісту зобов'язання є вимога потерпілого про повернення майна то­го самого роду в натурі або у грошовому вираженні.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно має бу­ти повернене набувачем потерпілому в натурі. При цьому набувач зобов'язується перед потерпілим відшкодувати будь-яке погіршен­ня або недостачу майна, набутого без належних підстав, але лише з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу він від­повідає за допущене ним погіршення майна (ст. 1214 ЦК України).

Особа, яка незаконно використовувала чуже майно, має відшко­дувати управомоченій особі вартість використання навіть у тому разі, коли зможе довести, що остання не змогла б використати це майно самостійно. Мета позову про безпідставне збагачення (кон-дикційного позову) полягає не у тому, щоб компенсувати зменшен­ня майна позивача — це був би платіж про відшкодування збитків, а в тому, щоб приріст майна присудити тому з учасників, хто має на це право.

Якщо майно неможливо повернути в натурі, набувач зобов'яза­ний відшкодувати його вартість на момент розгляду справи у суді про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

У разі, якщо безпідставне збагачення відбулося завдяки передачі набувачу майнових прав, включаючи безготівкові кошти, цінні па­пери на пред'явника тощо, потерпілий має право вимагати понов­лення попереднього становища, у тому числі повернення йому доку­ментів, що посвідчують відповідні права.

Відповідно набувачу надається законом право на відшкодування своїх витрат на утримання чужого майна від часу, з якого він зобо­в'язаний повернути доходи (ст. 1214 ЦК України).

На суму безпідставного грошового збагачення нараховуються відсотки за користування чужими коштами в порядку, встановле­ному загальними правилами.

Набування майна однією особою за рахунок іншої свідчить про збільшення обсягу майна у першої з одночасним зменшенням його в іншої. Це значить, що у набувача відбулося кількісне збільшення майна або збільшення його вартості без відповідних затрат. Прикла­дом може бути повторне помилкове перерахування коштів на розра­хунковий рахунок юридичної особи за партію товарів, розрахунок за які вже було здійснено.

Якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті відповідних відносин, правила щодо повернення безпідставно отри­маного майна зводяться також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

398