§ 3. Спеціальні види договору зберігання

Цивільне право, крім загальних положень про зберігання, ви­окремлює також і спеціальні види зберігання, що відмежовуються за цілою низкою ознак, основними з яких є суб'єкти та об'єкти збе­рігання. До таких видів спеціальних договорів зберігання цивільне законодавство (§ 3 глави 66 ЦК України) відносить: зберігання речі у ломбарді; зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гарде­робі організації; зберігання речей пасажира під час його перевезення; зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору (секвестр); зберігання транспортних засобів; договір охорони.

Слід зауважити, що це лише основні види спеціальних видів збе­рігання. В інших законодавчих актах можуть бути передбачені й ін­ші спеціальні види зберігання.

143

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

Глава 15. Договір зберігання

Зберігання речі у ломбарді

Зберігання, яке провадиться ломбардами, не є основним видом їх діяльності і здійснюється факультативно до закладних операцій. Збе­рігання речі в ломбарді має характер двостороннього та оплатного зо­бов'язання. Характеризуючи оплатність даного зобов'язання, слід зауважити, що ціна послуг щодо зберігання може і не встановлюва­тись окремо, а включатись до загальної суми ломбардних операцій.

Суб'єктами зберігання речі в ломбарді, з однієї сторони, є ломбард (зберігач) як юридична особа, а з іншої, — фізична особа (поклажода-вець). У законі чітко не визначається, однак аналіз відповідних пра­вових норм дає підстави зробити висновок, що об'єктом цього збе­рігання може бути лише індивідуально визначена рухома річ.

Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформля­ється видачею поклажодавцю іменної квитанції (ч. 1 ст. 967 ЦК України).

Певною специфікою наділені права й обов'язки сторін за догово­ром. Так, зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання у пов­ній сумі їх оцінки (ч. З ст. 967 ЦК України), що визначається за до­мовленістю сторін. У разі, коли поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ, ломбард зобов'язаний впродовж трьох міся­ців від дня закінчення строку договору зберігати її. Після цього ломбард має право продати цю річ у порядку, визначеному законом. Із суми виторгу, одержаної ломбардом від продажу речі, вирахову­ється плата за зберігання та інші платежі, що належить зробити зберігачу. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцю.

Зберігання цінностей у банку

Зберігання, що проводиться банками, має ряд особливостей, по­рівняно з іншими видами спеціального зберігання. Так, зберігачем за даним договором є виключно банк, правовий статус якого визна­чається спеціальним законодавством¹. Крім цього, об'єктом даного виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності (ч. 1 ст. 969 ЦК України).

Певні вимоги ставить законодавець і до форми укладення даного договору, що укладається у письмовій формі, і його укладення за­свідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклаже-давцеві (ч. З ст. 969 ЦК України).

¹ Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. // ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. 30.

Законодавець дозволяє сторонам за загальною згодою уповнова­жити зберігача (банк) на вчинення правочинів, однак лише з одним із передбачених об'єктів — цінними паперами, прийнятими на збе­рігання (ч. 2 ст. 969 ЦК України).

Іншою особливістю цього договору є виділення окремих його ви­дів, до яких належать зберігання з наданням індивідуального бан­ківського сейфу, що охороняється банком, та зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не охороняється банком (статті 970-971 ЦК України).

Так, у першому випадку банк передає поклажодавцеві індивіду­альний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними. При цьому на підтвердження виконання банком договору він зобов'язаний видати поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажо­давця, інший знак або документ, що посвідчує право його пред'яв­ника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей (ч, 2 ст. 970 ЦК України). Однак даний договір не передбачає самостійного ко­ристування поклажодавцем виділеним сейфом. Лише банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одер­жання їх із сейфа. Тобто банк несе повну відповідальність за переда­ні йому на зберігання цінності.

У другому випадку банк зобов'язаний лише надати індивідуаль­ний банківський сейф і не несе відповідальності за його вміст, оскільки не охороняє його (ст. 971 ЦК України). Даний різновид до­говору є змішаним, оскільки містить у собі не лише зобов'язання із зберігання, а й зобов'язання з майнового найму (оренди), що і зумо­влює потребу застосовувати до цих відносин положення про майно­вий найм (оренду).

Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту

Даний договір має публічний характер, оскільки, як визначає за­конодавець, камери схову загального користування, що перебува­ють у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів (ч. 1 ст. 972 ЦК України).

Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким може виступати лише організація, підприємство транспорту. Поклажо­давцем за цим різновидом зберігання може бути лише фізична особа.

Законодавець виділяє два види даного зберігання: зберігання у власне камерах схову та зберігання в автоматичних камерах схо­ву. При цьому законодавець вказує на те, що зберігання речі в авто-

144

10 4-149

145

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО