Глава 19. Договір управління майном

Цілком закономірним і доцільним є закріплення у нормах ЦК України положення, згідно з яким майно не може передаватися в управління органу державної влади, органу влади Автономної Рес­публіки Крим, органу місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом (п. 2 ст. 1033).

Управитель має особисто виконувати покладені на нього обов'яз­ки з управління майном. Але у деяких випадках, чітко визначених законом, йому дозволяється передати свої повноваження іншій особі (замісникові) (ст. 1041 ЦК України). Замісник вчиняє від імені упра­вителя дії, необхідні для управління майном. Така передача дозволя­ється у разі, коли управитель уповноважений на це договором управ­ління майном або примушений до цього обставинами для забезпечен­ня інтересів установника управління або вигодонабувача та не має при цьому можливості отримати вказівки установника управління в розумний строк.

Управитель відповідає за дії обраного ним замісника як за свої

власні.

Вигодонабувачем може бути будь-яка особа, крім управителя май­ном. Вигодонабувач призначається установником управління май­ном, про що необхідно вказати в договорі.

У разі, якщо установник управління майном сам не бажає отри­мувати всі вигоди від майна, переданого в управління, він має право зазначити у договорі особу, яка здобуватиме ці вигоди. Такий дого­вір вважається договором на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України).

Відповідно до закону (ст. 636 ЦК України) вказані договірні правовідносини не створюють обов'язків для третіх осіб, а лише права. Виконання договору на користь третьої особи може вимага­ти як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачене виконання, якщо інше не встановлено договором чи законом або не випливає із суті договору.

Предметом договору управління майном є ті майнові блага, що переходять в управління і з приводу яких у суб'єктів виникають ци­вільні права та обов'язки.

До складу предметів управління майном належать підприємства як єдині майнові комплекси, окремі об'єкти, що належать до не­рухомого майна, цінні папери, майнові права та інше майно. Само­стійним предметом управління майном не можуть бути грошові ко­шти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошо­вими коштами прямо встановлено законом (ст. 1030 ЦК України).

Однією з основних вимог щодо предмета управління майном є не­обхідність його відокремлення від іншого майна установника управ-

176

ління і від майна управителя. З цією метою майно, передане в упра­вління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі і що­до нього має вестися окремий облік (ст. 1030 ЦК України).

§ 4. Істотні умови договору управління майном

У ЦК України детально зазначені істотні умови договору управ­ління майном, тобто такі умови, щодо яких сторони обов'язково мають досягнути згоди, інакше договір вважатиметься неукладе-ним. Істотними умовами цього договору є:

1. перелік майна, що передається в управління. Договір управ­ ління майном буде вважатися неукладеним, якщо сторони не домо­ вляться про предмет договору;

1. розмір і форма плати за управління майном. Договір управлін­ ня майном є сплатним, і вказана умова характерна для оплатних договорів.

Надто важливим є строк договору, але законодавець не відносить його до істотних умов. Це є не зовсім виправданим, оскільки така умова дозволяє відмежувати договір управління майном від догово­ру з відчуженням майна у власність. Управитель може здійснювати свої повноваження лише певний строк, передбачений у договорі.

У ЦК України передбачено, що у разі, якщо сторони не визначи­ли строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років (ст. 1036 ЦК України).