Глава 4. Договір дарування

Важливим елементом у договорі дарування є зазначення про те, що дарувальник передає або зобов'язується передати у майбутньо­му обдаровуваному безоплатно майно у власність.

Право власності — це абсолютне право, при якому не допускаєть­ся втручання у його здійснення, за винятком випадків, встановле­них законом. Тому неоднозначно тлумачаться норми ЦК України, пов'язані з розірванням договору дарування на вимогу дарувальни-ка (ст. 727).

Розірвання договору дарування вимагає повернення речі дару-вальнику, тобто права власності на річ, яка перейшла у зв'язку з до­говором дарування, тому навряд чи можна безапеляційно відносити договір дарування до ряду договорів, таких, наприклад, як купів-ля-продаж, міна, пов'язаних з передачею майна у власність. Основ­на різниця між ними, з якої витікають особливості договору дару­вання, — це безоплатність договору дарування і можливість втрати обдаровуваним права власності на предмет договору в зв'язку із вчиненням ним злочину проти життя, здоров'я, власності даруваль-ника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, або якщо внас­лідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить іс­торичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена (ст. 727 ЦК України). Дарувальник-_щЕає право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровува­ний створює загрозу безповоротної витрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність (ст. 727 ЦК України).

Дарувальник, як і продавець, має бути власником майна, що від­чужується. Договір дарування слід відрізняти від односторонньої угоди щодо розпорядження майном на випадок смерті — заповіту. Проблема тут полягає у наявності теорії, згідно з якою дарування не є договором, а лише одностороннім актом, тобто угодою. Проте втілення у законодавстві дістав протилежний погляд, і головний його аргумент полягає в потребі отримання згоди від обдаровуваного.

Отже, ніхто не може щось подарувати іншій особі без її згоди. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої зго­ди, він вважається прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не за­явить про відмову від його прийняття (ст. 722 ЦК України). Наяв­ність узгодженої волі суб'єктів прав овід ношення — це вже ознака договору. Крім того, ніяк не можна віднести до односторонньої уго­ди консенсуальний договір дарування з умовою передати майно в майбутньому. Отже, договір дарування відрізняється від заповіту — теж безоплатної угоди, тим, що прав овід ношення дарування — це договірне правовідношення.

і Оскільки дарування — договір, він може мати місце лише за жит­тя дарувальника. Договори дарування «на випадок смерті» за чин-

44

ним законодавством не дозволяються. При договорі дарування з обов'язком передання дарунка у майбутньому в разі, якщо до настан­ня умови, визначеної у договорі, дарувальник або обдаровуваний по­мре, договір дарування припиняється (п. З ст. 723 ЦК України).

Договір дарування є одностороннім, але надто специфічним. Ре­альний ^ог^вір_^до^ашія»-як правило, не породжує зобов'язань. Він укладається і виконується у момент передачі речі. Тобто істот­ною умовою договору є передача речі. Попереднє регулювання да­них правовідносин за допомогою норм ЦК УРСР 1964 р. ґрунтува­лося на тому, що обдаровуваний набував право власності на майно без будь-яких зобов'язань. Новий ЦК України передбачає винятки з цього правила, що стосуються двох аспектів: можливості ненабуття права власності та обтяження певними обов'язками:

по-перше, це стосується договору дарування з обов'язком переда­ти дарунок у майбутньому. Виникає зобов'язальне відношення — кредитором стає обдаровуваний (ст. 723 ЦК України), оскільки йому передано певне право вимоги, а боржником — дарувальник. Право вимоги щодо третіх осіб може передаватися лише на підставі це сії;

по-друге, покладення на дарувальника обов'язку (це є новелою ЦК України), якщо йому відомо, повідомити обдаровуваного про не­доліки речі або її особливі властивості, що можуть бути небезпечни­ми для життя, здоров'я, майна як самого обдаровуваного, так і ін­ших осіб. Через невиконання він зобов'язаний відшкодувати шко­ду, якщо при володінні, користуванні дарунком була заподіяна шкода (ст. 721 ЦК України).

При_консе_нсуальному договорі обдаровуваний має право вимага­ти передачі дарунка, а дарувальник зобов'язаний його передати (ст. 723 ЦК України).

Стор^нами^договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні — фізичні та юридичні особи, держава Україна, Авто­номна Республіка Крим, територіальні громади, що діють як відпо­відна скарбниця.

^Дозволяється дарування через представника. При цьому в дору­ченні необхідно вказати ім'я обдаровуваного, у противному разі доручення вважається недійсним. Щодо законного представництва встановлені певні обмеження, зокрема батьки (усиновлювачі) та опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних.

Законом встановлені обмеження щодо дарування між юридични­ми особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Дару­вання можливе за умов, якщо це прямо передбачено в статуті дару­вальника. Така вимога не розповсюджується на дарування у вигля­ді пожертви.

45

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...