Глава 15. Договір зберігання

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошко­дження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у роз­мірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК України).

Відповідальність перевізника та іншої сторони договору переве­зення, як правило, врегульована транспортним законодавством. Крім того, законодавство встановлює скорочені строки позовної дав­ності для притягнення до відповідальності за порушення зобов'я­зання щодо перевезення.

Організацію транспортних перевезень не завжди бере на себе без­посередній перевізник. У деяких випадках, особливо коли здійсню­ється комплексне перевезення, його організацію виконує професій­на особа на ринку перевезень — експедитор.

^ Договір транспортного експедирування

За договором транспортного експедирування одна сторона (екс­педитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієн­та) виконати або організувати виконання визначених договором по­слуг, пов'язаних із доставкою вантажу (ст. 929 ЦК України).

Цей договір є оплатним — взаємним (реальним, якщо виконують­ся послуги, і кояденсуальним,. якщо організовується виконання по­слуг).

Сторонами договору є клієнт та експедитор. Клієнтами є будь-які особи, зацікавлені в отриманні експедиційних послуг, експедито­ром може виступати лише особа, яка має ліцензію на здійснення транспортно-експедиційних послуг. І Предметом договору є послуги, пов'язані з перевезенням вантажу.

Форма договору — проста письмова.

Клієнт зобов'язаний надати експедитору доручення для підтвер­дження його повноважень, якщо це необхідно, оскільки транспорт­но-експедиційна угода є різновидом угод про представництво ін­тересів.

Для виконання договору експедитор може залучати третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед клієнтом за належне та своєчасне виконання транспортно-експедиційного договору.

Для виконання договору клієнт зобов'язаний надати експедито­ру інформацію про вантаж, його властивості та умови здійснення перевезення. Це необхідно для того, щоб експедитор належним чи­ном організував перевезення — отримав передбачені законодавст­вом дозвільні документи, вибрав оптимальний маршрут, та виконав усі інші взяті на себе зобов'язання (ст. 933 ЦК України).

Невиконання цього обов'язку клієнтом надає експедиторові пра­во відкласти термін виконання перевезення, запросити додаткову

128

інформацію, вимагати від клієнта надання інформації при її нена-данні, а також відшкодувати збитки, завдані експедиторові таким неналежним виконанням.

Клієнт або експедитор мають право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'я­зана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку з ро­зірванням договору (ст. 935 ЦК України).

Рекомендована література:

Витрянский В. В. Договор перевозки. — М., 2001.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів

України від 6 квітня 1998 р. № 457 // ОВУ. — 1998. — № 14. — Ст. 548.

Кодекс торговельного мореплавства України, прийнятий Верховною

Радою України 23 травня 1995 р. // Кодекси України. — К., 2000. —

№ 5.

Повітряний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України

4 травня 1993 р. // Кодекси України. — К., 2001. — № 5.

Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР

// ВВР. — 1994. — № 51. — Ст. 446.