Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

товару (робіт, послуг), який доручає операцію щодо інкасування своєму банку; банк-емітент (за Правилами — банк-ремітент) — банк, якому клієнт доручає операцію щодо інкасування; виконуючий банк (за Правилами — інкасуючий банк) — будь-який банк, що не є бан­ком-емітентом, який бере участь в операції з виконання інкасового доручення; платник (за Правилами — трасат) — особа, якій викону­ючий банк пред'являє інкасові документи для їх оплати.

Інкасо буває чистим (простим) та документарним. Чисте інка­со — це інкасо фінансових документів (векселів, чеків тощо), які не супроводжуються комерційними документами (наприклад товар­но-розпорядчими або іншими документами, що не є фінансовими). На відміну від нього, документарне — це інкасо фінансових доку­ментів, які супроводжуються комерційними документами, або ко­мерційних документів, що не супроводжуються фінансовими доку­ментами.

Загальні положення порядку виконання інкасового доручення визначаються ст. 1100 ЦК України. Відповідно них банк-емітент, отримавши інкасове доручення та документи від клієнта, починає інкасову операцію сам або передає їх для виконання у виконуючий банк. У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню викону­ючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта. Останній може надати додаткові документи. Однак у разі неусунення зазна­чених недоліків банк повертає клієнту документи без виконання.

Виконуючий банк має право видати документи платнику лише проти одержання платежу та (або) акцепту платежу.

Документи подаються банком платникові у тій формі, в якій во­ни одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхід­них для оформлення інкасової операції.

Отримавши інкасове доручення, що підлягає сплаті за пред'яв­ленням, виконуючий банк зобов'язаний негайно подати документи платнику до платежу.

Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту подати документи для акцеп­ту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку платежу, ви­значеного у документі.

Приймаючи кошти від платника, виконуючий банк може приймати частковий платіж лише у разі, якщо це встановлено бан­ківськими правилами або за наявності в інкасовому доручені спе­ціального дозволу на це. Частковий платіж також; може бути прийнятий банком, якщо це передбачено договором, або допуска-

264

ється актами цивільного законодавства, або випливає із суті зобо­в'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 529 ЦК України).

Однак, незважаючи на можливість часткового платежу, доку­менти можуть бути видані виконуючим банком платнику лише піс­ля одержання за ними повного платежу. Отримавши від платника інкасовані кошти, виконуючий банк зобов'язаний негайно передати їх у розпорядження банку-емітента, який, у свою чергу, має зараху­вати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючи розрахунки, виконую­чий банк має право відрахувати з інкасованих сум належну йому плату та відшкодувати витрати та (або) видатки.

У разі, коли платіж та (або) акцепт не були отримані, виконую­чий банк зобов'язаний негайно повідомити банк-емітент про причи­ни неплатежу або відмови від акцепту. У свою чергу, банк-емітент повинен негайно повідомити про це клієнта, запитавши у нього вка­зівки щодо подальших дій.

У разі неотримання вказівок щодо подальших дій у строк, вста­новлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, — у розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові (ст. 1101 ЦК України), який, у свою чергу, в по­дальшому повертає їх клієнтові.

Інкасо векселів здійснюються в Україні в порядку, визначеному Положенням про порядок здійснення банками операції з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постано­вою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508^і. Його суть полягає у здійсненні банком за дорученням век-селедержателя операцій з векселями і супровідними документами на підставі одержаних від векселедержателя інструкцій з метою одержання платежу та (або) акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та (або) акцепту, передавання векселів і супровідних документів на Інших умовах.

Зазначені операції здійснюються за умови укладення між вико­нуючим (інкасуючим) банком та векселедержателем договору на ін­касування векселів. Інкасо векселів, як і інкасо взагалі, може бути документарним та чистим (простим). Що ж до інкасо чеків, то його особливості розлянуті нижче.

Для зручності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни Кабінетом Міністрів України та Національним банком України розроблені типові платіжні умови з використанням документарного інкасо, що мають рекомендаційний характер (постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові пла­тіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові

Офіційний вісник України. — 2003. — № 10. — Ст. 444.

265

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті* віл 21 червня 1995 р. № 444)¹.

Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків. Окремим видом безготівкових розрахунків є розрахунки із застосуванням розрахункових чеків (надалі — чеків), що використовуються з ме­тою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги).

Закон визначає чек як документ, що містить нічим не обумовле­не письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержа-телю) (ст. 1102 ЦК України).

Відповідно до цього учасниками розрахунків із застосуванням чеків є три особи: 1) чекодавець (боржник за грошовим зобов'язан­ням); 2) платник (банк, що обслуговує чекодавця); 3) чекодержа-тель (кредитор за грошовим зобов'язанням, а за чеками, що видає фізична та інша особа, на ім'я якої за бажанням кредитора виданий чек, — ця фізична і інша особа, на ім'я якої за бажанням кредитора виданий чек).

У разі інкасування чеків учасником відносин за чеком стає інка­суючий банк. Чекодавцями та чекодержателями можуть бути юри­дичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України.

Платником за чеком може бути лише банк, у якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися (ч. 2 ст. 1102 ЦК України).

Інкасуючим банком може бути будь-який банк, що має банків­ську ліцензію, а у разі оплати чеку в іноземній валюті — і відповід­ний письмовий дозвіл Національного банку України. Треба мати на увазі, що сама по собі видача чекодавцем чеку не погашає гро­шового зобов'язання, на виконання якого він був виданий, оскіль­ки останнє є виконаним лише при отриманні чекодержателем гро­шей. Відповідно до цього зобов'язання за чеком є абстрактним, тобто відірваним від основного грошового зобов'язання, за яким він виданий.

Хоч Україна і не є учасником Женевської чекової Конвенції 1931 р., додатком до якої є «Уніфікований чековий закон»², її зако­нодавство з цього приводу значною мірою близьке до законодавства європейських країн (системи романо-германського права), які при­єдналися до вказаної Конвенції.

¹ Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — №9,- С. 243.

Справочник предпринимателя. Серия 1. Внешнезкономическая деятельность. Международньїе документи по внешнезкономической деятельности. — М., 1993.

266