Глава 22

Види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Договори щодо розпорядження майновими правами інтелекту­альної власності — це особлива категорія договорів, пов'язаних з використанням та захистом прав інтелектуальної власності, угода­ми двох або більше осіб, спрямованими на виникнення, зміну чи припинення правовідносин між ними. Загальні вимоги до них ті са­мі, що ставляться й до інших договорів. Водночас цим договорам притаманні певні специфічні риси, пов'язані з предметом договір­них відносин у сфері інтелектуальної діяльності, яким є виключні майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами, тобто сторонами цього договору, можуть бути фізич­ні (незалежно від громадянства) та юридичні особи (незалежно від форм власності і місцезнаходження).

Згідно зі ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від 14 до 18 років має право самостійно здійснювати права на результати інтелектуаль­ної, творчої діяльності, що охороняються законом. Мотивовано це

271

18 4-149

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

тим, що авторами об'єктів інтелектуальної власності — творів науі літератури і мистецтва, винаходів та інших об'єктів патентного пра­ва можуть бути неповнолітні особи віком від 14 до 18 років. Такі осо­би можуть самостійно реалізувати весь комплекс авторських або па­тентних прав, починаючи від оформлення прав на відповідні об'єкти, укладення авторських договорів та договорів на створення й викори­стання об'єктів промислової власності. Неповнолітні особи маюті право на авторську винагороду, а також винагороду за використанні об'єктів патентного права і право розпоряджатися ними.

Договори щодо розпорядження майновими правами інтелекту­альної власності мають укладатися у письмовій формі. Законом ш передбачене їх обов'язкове нотаріальне посвідчення, хоча це може бути здійснено за домовленістю сторін.

ЦК України у ст. 1114 визначив, що ліцензія на використанні об'єкта права інтелектуальної власності, договір про створення зї замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власно­сті та договір про передання виключних майнових прав інтелекту­альної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації. їх державна реєстрація є добровільною і здійснюється на вимої сторін договору в порядку, встановленому законом. Відсутність дер­жавної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцен­зією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт пра­ва інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звер­нення до суду за захистом свого права.

Водночас за цим Кодеком підлягає державній реєстрації факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які є чинними після їх державної реєстрації. Наприклад, у ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зазначено, що передача права власності на винахід (корисну мо­дель) та надання ліцензії на використання винаходу (корисної мо­делі) вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати пуб­лікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до Реєстру.

ЦК України (ст. 1107) визначає невичерпний перелік видів дого­ворів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності:

1. ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

1. ліцензійний договір;

1. договір про створення за замовленням і використання об'єк­ та права інтелектуальної власності;

272