Глава 21 Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

§ 1. Договір банківського рахунка

Поняття договору банківського рахунка. ЦК України визна­чає договір банківського рахунка як самостійний цивільний дого­вір, що фактично розв'язало дискусію з приводу того, чи є договір банківського рахунка самостійним цивільним договором¹, чи дого­вором змішаного типу, який поєднує в собі елементи різних дого­ворів (позики, доручення, комісії)².

За договором банківського рахунка банк зобов'язується прийма­ти і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві ра­хунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпо­рядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з ра-

¹ Иоффе О. С. Обязательственное право — М-: Юрид. лит., 1975. — С. 702; Компане- ец Е. С Полонский 9. Г. Применение законодательства о кредитований и расче- тах. — М., 1967. — С. 208-210.

² Флейшиц Е.А. Расчетньїе и кредитньїе правоотношения. — М-, 1956. — С. 80; Ефимова Л. Г. Банковское право: Учебное и практическое пособие. — М.: БЕК, 1994. — С. 106; Хозяйственное право: Курс лекций / Отв. ред. В. С. Мартемьянов. — М.: БЕК, 1994. — Т. II. — С. 106.

216

Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг

хунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК України).

На підставі цього договору банк має право використовувати гро­шові кошти, що знаходяться на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Водночас з метою захисту прав клієнта закон забороняє банку визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обме­ження його права розпоряднсатися грошовими коштами на власний розсуд.

Широке використання учасниками цивільного обороту договору банківського рахунка викликано:

по-перше, вимогами чинного законодавства, що містить певні об­меження щодо здійснення розрахунків у готівковій формі між юри­дичними особами та розрахунків за участю фізичних осіб, пов'яза­них зі здійсненням ними підприємницької діяльності;

по-друге, зручністю зберігання коштів у безготівковій формі на рахунках;

по-третє, можливістю отримати від цього доход у вигляді відсотків;

по-четверте, зручністю здійснення безготівкових розрахунків.

Із закону вбачається, що договір банківського рахунка уклада­ється для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка на умовах, погоджених сторонами.

Під рахунком слід розуміти поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійс­нення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»)¹.

До поточного рахунка належать: поточні рахунки юридичних та фізичних осіб; рахунки зі спеціальними режимами їх використан­ня, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або рішеннями Кабінету Міністрів України, наприклад, розподільчі рахунки енергопостачальників (ст. 15.1 Закону України «Про елект­роенергетику»)² або розподільчі рахунки газозбутових чи газотранс­портних підприємств (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ» від 13 листопада 1998 р. № 1785)³;

№ 44. — Ст. 1992. № 46. — Ст. 1690.

ВВР. — 2001. — № 29. — Ст. 137. Офіційний вісник України. — 2001. Офіційний вісник України. — 1998.

217

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

карткові рахунки (картрахунки), операції за якими здійснюються з урахуванням особливостей, визначених нормативно-правовими ак­тами Національного банку України.

Усі поточні рахунки є іменними, оскільки відкриття та ведення анонімних (номерних рахунків) в Україні заборонено законом (ст. 64 Закону України «Про банки і банківську справу»¹, ст. 18 За­кону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»²).

Зазначений поточний рахунок відкривається клієнтові банком у валюті (національній або іноземній), що визначена сторонами у до­говорі, він може бути і мультивалютним (тобто один поточний раху­нок клієнта може бути відкритий у кількох валютах).

За своєю суттю договір банківського рахунка є консенсуальним, тобто на відміну від договору банківського вкладу вважається укла­деним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору. Він є відплатним, якщо інше не встановлено за­коном або договором, та двостороннім, оскільки обидві сторони ма­ють за ним права та обов'язки.

Каузою (ціллю) договору банківського рахунка є здійснення бан­ком за розпорядженням клієнта безготівкових розрахунків та надання йому інших послуг при веденні банком його банківського рахунка.

Договір банківського рахунка не належить до публічних догово­рів, але він має певні особливості щодо свого укладення. Останні дістають вираження у тому, що закон зобов'язує банк укласти дого­вір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах (наприклад, оголо­шених розміщенням реклами у засобах масової інформації), що від­повідають закону та банківським правилам (ст. 1067 ЦК України).

Відмовити клієнту, який звернувся до банку за відкриттям ра­хунка, банк може лише за умови, якщо він не має можливості прийняти клієнта на банківське обслуговування (наприклад, у бан­ку відсутні технічні можливості для відкриття та обслуговування рахунка, у тому числі відсутні достатня кількість працівників, при­міщень або обладнання) або відмова допускається законом (зокрема клієнтом на вимогу банку не надана інформація та відомості, необ­хідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, що не дозволяє здійснити ідентифікацію, або подана ним інформа­ція є неправдивою (ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 18 Закону України «Про фінансові послуги та дер­жавне регулювання ринків фінансових послуг»).

¹ ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО.

² ВВР. — 2002. — № 1. — Ст. 1.

218