Глава 10. Договір позички

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла. Рішення суду про виселення приймається одночасно з прийняттям рішення про розірвання договору.

Рекомендована література:

Бондар В. Я. Цивільно-правові питання користування житловими при­міщеннями у гуртожитках // Держава і право: 36. наук, праць. — Вип. 10. — К.: ІДП НАНУ, 2001. — С. 296-302.

Бондар В. Правове регулювання договору найму житла у державному та комунальному фонді соціального використання // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — №5. — С. 45-48. Мічурін Є. О., Сліпченко С. О., Соболєв О. В. Житлове право України: Науково-практичний посібник. — Харків: Еспада, 2001. — 318 с. Кецмен І. Поняття та ознаки договору піднайму житлового приміщення // Вісник Університету внутрішніх справ. — 1999. — № 6. — С. 176-182. Крашенинников П. В. Жилищное право. — М.: Статут, 2000. — С. 237.

р Глава 10

Договір позички

Поняття договору позички. Інститут позички у цивільному за­конодавстві України виник, як і договір позики («тиїиит»), внас­лідок рецепції римського права і ґрунтується на римському догово­рі «соттойаішп», який визначався римськими юристами як дого­вір, за яким одна сторона (позичкодавець) надає іншій стороні (позичкоотримувачу) індивідуально визначену річ у строкове без­оплатне користування із зобов'язанням іншої сторони повернути після закінчення її користування ту саму річ у повній цілості¹. У свою чергу, ЦК України визначає договір позички як договір, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'я­зується передати другій стороні (користувачеві) річ для користуван­ня протягом встановленого строку (ст. 827 ЦК України).

Каузою (ціллю) договору позички є набуття користувачем речі позичкодавця у строкове безоплатне користування. Договір позич­ки суттєво відрізняється від зовнішньо схожого на нього договору позики, за яким речі також можуть бути передані безвідплатно. Зазначені договори відрізняються таким: по-перше, право власнос­ті на річ у випадку надання речі у позичку зберігається за

¹ Новицкий И. Б. Основи римского гражданского права: Учебник для вузов: Лек-ции. — М.: Зерцало, 2000. — С. 168-169.

84

її власником (позичкодавцем), а річ передається користувачу у тим­часове користування, водночас як за договором позики річ перехо­дить у власність позичальника; по-друге, предметом договору пози­чки може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, а предме­том договору позики — річ, яка може бути визначена родовими ознаками, та грошові кошти; по-третє, за договором позички має бу­ти повернута та сама річ, а за договором позики повертається річ та­кого самого роду; по-четверте, договір позички може бути реальним або консенсуальним, а договір позики може бути лише реальним; по-п'яте, до договору позички можуть застосовуватися норми, що регулюють майновий найм (оренду), а до договору позики — ні; по-шосте, договір позички завжди є безвідплатним, а договір пози­ки може бути як відплатним, так і безвідплатним.

Як випливає з визначення договору позички, за домовленістю сторін він може бути сконструйований як реальний договір (якщо передача речі збігається з моментом його укладення) або як консен-суальний договір (якщо сторони домовилися, що річ буде передана після його укладення). Договір позички, на відміну від договору майнового найму (оренди), є безвідплатним, відповідно користуван­ня річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це у договорі або якщо це, хоча б і не зазначено у договорі, ви­пливає із суті відносин між ними. Залежно від того, яким буде дого­вір позички (реальним або консенсуальним), він може бути односто­роннім або двостороннім. Так, якщо договір позички буде реаль­ним, він буде одностороннім, оскільки за умови його реальності позичкодавець має право лише вимагати повернення предмета по­зички, а в користувача є лише обов'язок повернути позичкодавцю все отримане за договором. І навпаки, якщо договір позички буде консенсуальним, він буде двостороннім, оскільки обидві його сторо­ни матимуть за ним права та обов'язки.

Беручи до уваги, що найближчим за своєю правовою природою до договору позички є договір майнового найму (оренди), закон ви­значає, що до договору позички застосовуються положення ЦК України, які регулюють договір майнового найму (оренди) (ст. 827). Згідно з цим відносини договору позички, не врегульовані безпосе­редньо нормами глави 60 ЦК України, регулюються нормами глави 58 ЦК України та загальними норми зобов'язального права. Як і в договорі майнового найму (оренди), у разі зміни власника речі, пе­реданої у позичку, має місце правонаступництво, тобто до нового власника переходять права та обов'язки позичкодавця (ст. 770 ЦК України). Перехід права власності на річ, передану у позичку, не є підставою для зміни або розірвання договору позички (ст. 769 ЦК

85

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...