Рекомендована література:

Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтньїх обязательствах в советском гражданском праве. — Ленинград: ЛГУ, 1983. — С. 66-67. Шиминова М. Я. Компенсация вреда гражданам. — М., 1979.

320

214-149

321

Глава ЗО, Зобов'язання з відшкодування шкоди

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ (ДЕЛІКТНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ІЗ НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ)

Глава ЗО Зобов'язання з відшкодування шкоди

§ 1. Поняття і значення зобов'язань з відшкодування шкоди

Зобов'язання з відшкодування шкоди — це такі цивільно-пра­вові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодуван­ня протиправно заподіяної шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

У зв'язку з тим, що підставою для виникнення таких зобов'язань є правопорушення (делікт), у правовій літературі такі зобов'язання також: називають деліктними зобов'язаннями.

Зобов'язання з відшкодування шкоди є одним із видів позадого­вірних зобов'язань у зв'язку з тим, що їх виникнення відбувається не на підставі договору, а є наслідком настання передбаченого зако­ном факту порушення права «поза договором».

Основною функцією зобов'язань з відшкодування шкоди є ком-пенсаторно-відновлювальна функція, реалізація якої має забезпечу­вати особі, яка зазнала шкоди, відновлення її майнових і особистих немайнових прав і благ.

Предметом зобов'язань з відшкодування шкоди є дії боржника, спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким заподіяно шкоду.

Учасниками зобов'язання із заподіяння шкоди можуть бути гро­мадяни, юридичні особи, держава, територіальна громада. Кожний з цих суб'єктів може виступати як заподіювач шкоди (делінквент) або потерпілий.

Суб'єктом відповідальності за загальним правилом є особа, яка заподіяла шкоду (громадянин або юридична особа). Винятки із за­гального правила, коли безпосередній заподіювач шкоди і суб'єкт відповідальності не збігаються в одній особі, законодавчо визначе­ні і містяться у ЦК України (наприклад, особа, від імені якої діяла уповноважена особа або в інтересах якої діяв заподіювач шкоди). Суб'єктний склад зобов'язань з відшкодування шкоди у процесі їх розвитку може зазнавати істотних змін. У ньому може відбуватися заміна як кредитора, так і боржника. Зокрема, така заміна може відбутися за умови суброгації та регресу. При суброгації до страху­вальника переходять права кредитора щодо боржника, який є від­повідальним за настання страхового випадку, з набуттям страху­вальником відповідних прав вимоги до боржника повністю або час­тково.

При регресі у боржника за основним зобов'язанням після вико­нання ним зобов'язань перед кредитором виникає право зворотної вимоги (регресу) до інших солідарних боржників. У новому (регрес-ному) зобов'язанні боржник також стає кредитором з правом вимо­ги у розмірі виплаченого відшкодування, якщо Інший розмір не встановлений законом.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на ліку­вання особи, яка потерпіла від цього злочину.

Держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службо­вою особою органу дізнання, попереднього (досудоввго) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи лише у разі встановлення в її діях складу злочину за обвину­вальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили (ст. 1191 ЦК України).

У зв'язку з тим, що в зобов'язаннях з відшкодування шкоди, завданої малолітньою або неповнолітньою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, батьки (усиновлювачі), опікун або піклу­вальник, а також заклад або особа, які зобов'язані здійснювати на­гляд за вищеназваними особами, фактично відшкодовуючи шкоду, відповідають за свою винну поведінку, а не за винну поведінку без­посередніх заподіювачів шкоди, вони не мають права зворотної ви­моги до вищезазначених осіб, які в силу свого віку або стану

322

²1*4-149

323

Розділ III. ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

здоров'я не мають можливості адекватно оцінювати свої дії, що ви­ключає вину в їх поведінці.

Зобов'язання з відшкодування шкоди мають певні ознаки, що до­помагають відрізняти їх від інших видів зобов'язань.

По-перше, їх дія розповсюджується як на майнові, так і на осо­бисті немайнові правовідношення, хоча відшкодування шкоди зав­жди має майновий характер.

По-друге, вони виникають внаслідок порушення абсолютних прав як майнових (наприклад, право власності), так і особистих не-майнових благ (життя, здоров'я, ділова репутація тощо).

Реалізація обов'язку з відшкодування шкоди завжди відбува­ється у рамках правоохоронних відносин, де точно визначені як той, у кого виникає обов'язок (боржник), так і той, у кого вини­кає право (кредитор). Незважаючи на те, що такий вид зобов'я­зань виникає з абсолютних правовідносин, де коло уповноваже­них і зобов'язаних осіб не визначені, після того, як захист почи­нає відбуватися через застосування інституту відшкодування шкоди, зобов'язання набуває відносного характеру, де правам точно визначених кредиторів кореспондують обов'язки точно ви­значених боржників.

По-третє, такі зобов'язання мають позадоговірний характер. Це пов'язано з тим, що їх виникнення є наслідком порушення абсолют­них прав навіть тоді, коли потерпілий міг перебувати із заподіюва-чем шкоди у договірних відносинах (наприклад, при заподіянні шко­ди життю, здоров'ю або внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), але заподіяння шкоди однією зі сторін іншій не пов'язане з виконан­ням зобов'язання, що є змістом цього договору). Зобов'язання щодо відшкодування шкоди у цьому разі виникає на підставі закону.

По-четверте, незалежно від особи — заподіювача шкоди або по­терпілого, а також від змісту шкоди завдана шкода відшкодовуєть­ся в повному обсязі. За певних обставин обсяги і розмір відшкоду­вання шкоди, що належить потерпілому або його родині, можуть бути збільшені законом порівняно з вимогами, встановленими ст. 1208 ЦК України.