§ 2. Підстави виникнення зобов'язань

із публічної обіцянки винагороди Підставою виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1144 ЦК

України, є юридичний склад, що має два елементи — дві односто­ронні угоди: публічну обіцянку винагороди і відзив на неї у вигляді досягнення обумовленого результату. Визначальним серед цих фак­торів є публічне обіцяння винагороди, що визначає не лише зміст, а й назву цього зобов'язання. Ці два елементи мають зустрічний хара­ктер і повинні відповідати один одному, однак їх здійснення не означає укладення договору.

Обіцяння винагороди не може вважатися офертою, оскільки є умовним і адресоване не конкретній особі, а до всіх і кожного. До­сягнення результату, обумовленого публічною обіцянкою нагороди, не є акцептом, тому що такий результат, по-перше, може бути дося­гнутий невизначеним колом осіб, по-друге, при одночасному його досягненні кількома особами кожна з них може розраховувати на відповідну частину винагороди.

Завдання, за виконання якого була обіцяна винагорода і яке на­лежить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, що можуть вчинятися різними особами.

Строк дії обіцянки може бути визначений безпосередньо в об'яві. Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання (ст. 1146 ЦК України).

Відповідно до ст. 1147 ЦК України особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винаго­роди. У такому разі особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагоро­ди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкоду­вання понесених нею витрат.

Правові наслідки виконання завдання. У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.

302

Глава 27. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу

Оскільки обіцяння винагороди є публічним і неперсоніфікованим, можливі варіанти, за яких не одна, а кілька осіб незалежно одна від одної здійснили дії, вказані в об'яві про винагороду. У тому разі, якщо завдання стосується разової дії, право на отримання винагороди вини­кає у того, хто першим виконав відповідні дії (ст. 1148 ЦК України).

У разі, коли встановити пріоритет серед тих, хто відгукнувся, не­можливо, а також якщо таке завдання було виконано кількома осо­бами одночасно, винагорода поділяється між ними порівну.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди відпо­відно до ст. 1149 ЦК України припиняється у разі:

1) закінчення строку для передання результату;

2) передання результату особою, яка першою виконала завдання. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно ого­ лосити про припинення завдання.

У цьому разі особа, яка понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ст. 1149 ЦК України).

Рекомендована література:

Боброва Д. Недоговірні зобов'язання у проекті Цивільного кодексу України // Українське право. — 1997. — № 1. — С. 93-100. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Дов-герта. — К.: Український центр правничих студій, 2000. — 336 с. Брагинский М. И. Публичное обещание наградьі (глава 56) // Граждан-ский кодекс Российской Федерации. — Ч. 2. Текст, комментарии, ал-фавитно-предметньш указатель / Под ред. О. М. Козьірь, А. Л. Маковс-кого, С. А. Хохлова. — М., 1996. — С. 569-571.

Смирнов В. Т. Публичное обещание наградьі // Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 1997. — Ч. 2. — С. 677-681.