13.3.7. Проституція

Проституцією називається добровільне і постійне на­дання послуг сексуального характеру за гроші всім ба­жаючим.

Послугами сексуального характеру можуть бути різні

види статевого акту:

а) нормальний, природний фізіологічний статевий акт

чоловіка з жінкою;

б) статевий акт між особами жіночої статі - «лесбіянство»

(цей вид статевого збочення має назву від грецького острова Лесбос, де таке збочення виникло у стародавні часи);

в) статевий акт між особами чоловічої статі - «мужолоз-

ство»;

г) інші види статевого збочення. Не визнаються проституцією:

а) одноразовий статевий акт за гроші;

б) постійні добровільні статеві акти за гроші з одним чо­ловіком чи з однією жінкою;

в) постійне надання послуг сексуального характеру всім

бажаючим безоплатно.

Частина 2 ст. 303 КК передбачає відповідальність за втяг-

нення (примушування) у зайняття проституцією. Способа­ми такого примушування, втягнення можуть бути:

а) застосування насильства;

б) погрози застосувати насильство; знищити чи пошко­дити майно;

в) шантаж - розповсюдження дійсних відомостей чи різ­них вигадок;

г) обман - різні неправдиві обіцянки, відомості.

Частина 3 ст. 303 КК передбачає підвищену відпові­дальність за втягнення у зайняття проституцією неповноліт­нього і за вчинення такого діяння організованого групою.

Частина 4 ст. 303 КК передбачає відповідальність за су­тенерство, тобто за створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої чи жіночої статі з метою отримання прибутків.

Проституція - злочин умисний, вчинюваний з метою отримання прибутків за послуги сексуального характеру.

Відповідальність за проституцію настає з шістнадцяти років.

Карається проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією:

за ч. 1 ст. 303 КК - штрафом від п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або гро­мадськими роботами на строк до ста двадцяти годин;

за ч. 2 ст. 303 КК - штрафом від п'ятисот до однієї ти­сячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від одного до трьох років;

за ч. З ст. 303 КК - позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років;

за ч. 4 ст. 303 КК позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

13.3.8. Втягненая неповнолітніх у злочинну діяльність

Діяння, передбачене ст. 304 КК, посягає на фізичний і моральний розвиток молоді.

Склад злочину утворюють втягнення неповнолітніх (осіб віком до вісімнадцяти років):

а) у злочинну діяльність - залучення до вчинення хоча б одного злочину;

б) у заняття пияцтвом - залучення до вживання алкого­лю - хоча б у кількох епізодах протягом одного дня;

в) у заняття жебрацтвом - постійним випрошуванням грошей, продуктів, товарів у сторонніх осіб;

г) У заняття азартними іграми - залучення до гри на гроші чи на інші матеріальні цінності, а також використання неповнолітніх для здобування засобів для існування за рахунок потерпілих.

Втягненням неповнолітніх у антигромадську діяльність визнається застосування для цього будь-яких засобів - пе­реконання, підкупу, залякування, обману, обіцянки, пропо­зиції тощо. Вчинення при цьому щодо неповнолітнього ін­шого злочину (погрози вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень і т. ін.) утворює сукупність злочинів. Не може бути втягненням бездіяльність дорослої особи, яка лише не заборонила чи не перешкодила неповнолітньому взяти участь у вчиненні злочину, у пияцтві, в азартній грі тощо.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияц­тво і т. ін. вчинюється умисно, з метою використати непов­нолітнього.

Відповідальними за діяння, передбачене ет. 304 КК

України, є лише дорослі особи'. При цьому доросла особа підлягає відповідальності за ст. 304 КК України і за співу­часть у тому злочині, до вчинення якого вона залучила не­повнолітнього.

Якщо неповнолітній не є суб'єктом вчиненого діяння, то

доросла особа визнається виконавцем обох злочинів.

Карається втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

- обмеженням волі на строк до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк.

Законодавство до теми

1. Статті 3, 21-24, 27, 29, 49, 52, 54, 66, 68 Конституції

України.

2. Статті 293-304 Кримінального кодексу України.

3. Постанови Пленуму Верховного Суду України

- від 28 червня 1991 р. «Про судову практику в справах

про хуліганство»;

- від 26 червня 1981 р. «Про практику застосування су­дами України законодавства в справах про злочини непов­нолітніх і про втягнення їх у злочинну та іншу антигромад­ську діяльність»;

- від 23 грудня 1983 р. «Про практику застосування су­дами України законодавства про відповідальність за втяг­нення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську

діяльність».

Література до теми

1 Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України Л 963-1997).- Сімферополь, 1998.

2 Практика судів України в кримінальних справах.-

Київ,1993.

3. Практика судів України у кримінальних справах.-

1993-1995-Київ, 1996.

4. Блох И. История проституции.- Санкт-Петербург,

1994-544с.

5. Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка.- М., 1973.

6. Игнатов А. Н. Спорные вопросы квалификации хулиганства.- Сов. Юстиция.- 1967, № 16.

7. Игнатов А. Квалификация злостного хулиганства.-Сов. Юстиция- 1972, № 4.

8. Коржанскт Н. Й. Квалификация хулиганства.- Вол­гоград, 1989.

9. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів.- Київ, 1998.

10. Коржанський М. Й. Науковий коментар Криміналь­ного кодексу України.- Київ, Атіка, 2001.

11. Кримінальне право України. Особлива частина. Під­ручник-Київ, 1998.

12. Куц Н. Т. Преступления против общественного по­рядка и общественной безопасности.- Киев, 1974.

13. Матышевский П. С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населення.- М., 1964.

14. Яценко С. С. Ответственность за Преступления про­тив общественного порядка.- Киев, 1976.

15. Яиенко С. С. Квалификация хулиганства.- Киев, 1979.