6.3.10. Грубе порушення законодавства про працю

Право громадянина на працю - одне із найважливіших. Воно закріплене у ст. 43 Конституції України. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43).

Порушення законодавства про працю є порушенням конституційних прав громадян.

Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 172 КК, утворює одне із зазначених у ній діянь:

а) незаконне звільнення з роботи; б) невиконання рі­шення суду про поновлення робітника на роботі;

в) інше грубе порушення законодавства про працю (не­законне переведення на іншу роботу, встановлення про­довженого робочого дня, зниження заробітної плати), перед­бачене ст. 14 і 15 Закону України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці» (Відомості Верховної Ради України.-1992-№ 49-Ст. 668).

Суб'єктивно цей злочин вчинюється умисно з особистих мотивів (помста, особисті неприязні стосунки, кар'єризм тощо).

Частина 2 ст. 172 КК передбачає відповідальність за не­законне звільнення з роботи чи неприйняття на роботу не­повнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.

Конституцією України гарантується рівність прав жінки і чоловіка, що забезпечується створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства (ч. З ст. 24 Конституції України).

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 172, посягає на конститу­ційні права жінки, неповнолітньої особи.

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється у вчи­ненні одного із зазначених в ній діянь:

а) у незаконному звільненні працівника з роботи з осо бистих мотивів;

б) відмові в прийомі на роботу жінки з мотиву її вагітності;

в) відмові в прийомі на роботу матері, яка має дитину;

г) зниженні заробітної плати або звільненні з роботи жінки з мотивів її вагітності;

д) зниженні заробітної плати або звільненні з роботи ма­тері, яка має немовля.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 172 вчинюється умисно з мотивів не мати на роботі вагітну жінку чи матір, яка має дитину.

Відповідальними за порушення законодавства про пра­цю є посадові особи лише державних або громадських ор­ганізацій, підприємств і установ, які наділені правами при­ймати робітників на роботу і звільняти їх з роботи.

Карається грубе порушення законодавства про працю за ч. 1 ст. 172 КК штрафом до п'ятдесяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, а за ч. 2 ст. 172 КК штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

6.3.11. Грубе порушення угоди про працю

Статтею 43 Конституції України примусова праця в Україні заборонена. Кожна особа згідно ст. 43 Конституції України має право на вільний вибір виду та умов праці, держава зобов'язана створювати умови для вільного вибору професії та роду трудової діяльності.

Стаття 173 КК передбачає відповідність за грубе пору­шення угоди про працю - порушення виду і роду роботи, оплати праці, тривалості робочого дня і відпочинку тощо. Склад злочину утворює грубе порушення угоди про працю, яке було вчинене обманом, зловживання довірою (різнови­дом обману) або примусом до виконання роботи, не обумов­леної угодою (ч. 1 ст. 173), або такі дії стосовно громадя­нина, з яким укладена угода про роботу за межами України (ч. 2 ст. 173 КК).

Грубе порушення угоди про працю може бути умисним і необережним.

Відповідальності за грубе порушення угоди про працю підлягають посадові особи, які наділені правом укладати угоду про працю.

Карається грубе порушення угоди про працю за ч. 1 ст. 173 КК штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян, або позбавленням права обійма­ти певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, а за ч. 2 ст. 173 КК -штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

6.3.12. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Стаття 44 Конституції України встановлює право всіх працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соці­альних інтересів, а частина 3 цієї статті Конституції Украї­ни визначає, що ніхто не може бути примушений до участі аоо до неучасті у страйку.

Злочин, передбачений ст. 174 КК, посягає на це консти­туційне право громадянина.

Засобами примушування до участі у страйку або до від­мови від участі у страйку можуть бути різні види насильства (побої, тілесні ушкодження, позбавлення можливості руха­тися тощо) або погрози застосування такого насильства.

Примушування або перешкоджання, передбачене ст. 174 КК, вчинюється умисно, з метою позбавити громадянина можливості використати своє конституційне право.

Відповідальність за примушування до участі у страйку чи до відмови від участі у страйку настає з шістнадцяти років.

Карається примушування до участі в страйку або до відмови від участі в страйку штрафом до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.