1.2. Система Особливої частини кримінального законодавства

Системою Особливої частини кримінального зако­нодавства називається порядок об'єднання злочинів у певні групи, розділи і розташування за найбільш суттє­вими їх ознаками.

Побудова певної системи правових норм - це питання невласне технічне. Система законодавства обумовлюється політичним та економічним ладом суспільства, рівнем роз­витку науки та культури у цьому суспільстві, завданнями, що ставляться перед законом. Класично Особлива частина кримінального законодавства у ХУШ-ХІХ ст. (наприклад, у кримінальному Кодексі Франції 1810 р.) поділялась на два великі розділи: 1) злочини проти публічних інтересів і 2) злочини проти приватних осіб.

Найбільш поширеною є побудова системи Особливої час­тини кримінального законодавства за ознаками родового об'єкта посягання. Певну групу, розділу утворюють злочи­ни, що посягають на один і той самий родовий об'єкт. Поря­док розташування злочинів в одній групі (розділі) визначає­ться їх тяжкістю. Деякі розділи чинного Кримінального ко­дексу України побудовані за ступенем збільшення тяжкості віднесених до розділу злочинів (розділ IV), а деякі розділи — за ступенем зменшення тяжкості злочинів (розділ II).

Розташування у певному порядку розділів Особливої час­тини, тобто поставлення розділів на певне місце у системі Особливої частини, залежить від оцінки законодавцем тяж­кості віднесених до розділів злочинів і важливістю бороть­би з ними. Як правило, на перше місце ставляться злочини проти держави. Уже у Соборному Укладенні царя Олексія Михайловича 1649 р. на першому місці були злочини проти релігії, а на другому - злочини проти царя. У чинному Кримінальному кодексі України на першому місці - злочи­ни проти основ національної безпеки України.

Це не зовсім наукова і демократична побудова системи Особливої' частини Кримінального кодексу, оскільки вона не відповідає цивілізації та рівню культури розвитку суспі­льства, оскільки вона не визнає особу найбільшою суспіль­ною цінністю серед усіх суспільно-державних інституцій.

Правильною є, наприклад, система Особливої частини Кримінального кодексу Росії, що був прийнятий Держав­ною Думою 24 травня 1996 р., схвалений Радою Федерації 5 червня 1996 р. і введений в дію з 1 січня 1997 р., в якому на перше місце поставлені злочини проти особи. Першою статтею Особливої частини цього кодексу є ст. 105, яка пе­редбачає відповідальність за умисне вбивство. Цим самим Кримінальний кодекс Росії визнає особу найбільшою су­спільною цінністю і визнає життя людини найважливішим об'єктом кримінально-правової охорони. В Кримінальному кодексі України злочини проти особи поставлені на друге місце. Це невдала і необгрунтована система Особливої час­тини Кримінального кодексу України.

Система Особливої частини чинного Кримінального ко­дексу України має таку структуру:

Розділ І. Злочини проти основ національної безпеки України.

Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи.

Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Розділ VI. Злочини проти власності.

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності.

Розділ VIII. Злочини проти довкілля.

Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки.

Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва.

Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та мо­ральності.

Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.

Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємни­ці, недоторканності державних кордонів, забезпечення при­зову та мобілізації.

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань гро­мадян.

Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ю­терних мереж.

Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності.

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя.

Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку не­сення військової служби.

Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Система кримінального законодавства повинна будуватися на грунті наукової класифікації об'єктів кримінально-правової охорони у такий спосіб, щоб злочини були віднесені до пев­ного розділу суворо за ознаками їх родових об'єктів.

Пропозиції щодо вдосконалення системи Особливої час­тини Кримінального кодексу України викликаються тим, що система Особливої частини має неперебільшене пізнавальне і практичне значення. Властивості та особливості цієї системи (розташування в ній норм, кількість складів злочинів, використання формулювань при конструюванні діянь, різноманітність санкцій тощо) мають значення для викриття суспільної сутності злочину, для застосування закону практичними працівниками, для вивчення його у вищих юридичних навчальних закладах, а також для вихов­ного впливу на громадян.

Створити науково обґрунтовану систему кримінального законодавства - важливе завдання.

Удосконалена система кримінального закону дає мож­ливість:

1) легко знайти певну норму;

2) зрозуміти її суспільно-політичний та юридичний зміст, її призначення;

3) правильно оцінити небезпечність цього злочину;

4) правильно застосувати кримінальний закон (кваліфі­кувати злочин).