19.2.11. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист

Згідно з Кримінально-процесуальним законодавством України заходи безпеки встановлюються щодо потерпілих, свідків, експертів, перекладачів, та деяких інших учасників

процесу.

Предметом злочину, передбаченого ст. 381 КК, е відо­мості про заходи безпеки щодо зазначених осіб, які були взяті під захист.

Склад злочину утворює розголошення таких відомостей» якщо внаслідок цього особі, що була взята під захист, була заподіяна шкода здоров'ю (побої, легкі чи середньої тяжко­сті тілесні ушкодження тощо). Якщо внаслідок розголо­шення відомостей про заходи безпеки потерпілому була заподіяна смерть чи інші тяжкі наслідки (тяжкі тілесні ушкодження або велика матеріальна шкода), то діяння ква­ліфікується за ч. 2 ст. 381 КК.

Розголошення відомостей про заходи безпеки може бути вчинено як умисно так і необережно.

Відповідальними за розголошення відомостей про захо­ди безпеки є посадові особи, які приймають рішення про такі заходи і забезпечують їх виконання.

Карається розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист:

за ч. 1 ст. 381 КК - штрафом від ста до трьохсот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 381 КК - арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбав­ленням волі на той самий строк.

19.2.12. Невиконання судового рішення

Відповідальними за злочин, передбачений ст. 382 КК України, є лише посадові особи, на яких було покладено обов'язок виконати судове рішення, вирок, ухвалу чи по­станову суду, якщо ця особа мала можливість, могла вико­нати цей обов'язок.

Об'єктивну сторону злочину утворюють: а) невиконання судового рішення і б) перешкоджання його виконанню. На відповідальність посадової особи за невиконання судового рішення чи за перешкоджання його виконанню не вплива­ють мотиви діяння, його тривалість. Невиконання судового рішення посадовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або раніше судимою за такий злочин, або якщо невиконання судового рішення за­подіяло істотну шкоду державним чи громадським інте­ресам, кваліфікується за ч. 2 ст. 382 КК України.

Умисне невиконання посадовою особою рішення Європей­ського суду з прав людини кваліфікується за ч. З ст. 382 КК.

Карається невиконання судового рішення:

за ч. 1 ст. 382 КК - штрафом від п'ятисот до однієї тися­чі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або по­явленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністы) на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 382 КК - обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади, або займатися певною Діяльністю на строк до трьох років;

за ч. З ст. 382 КК - позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

19.2.13. Зявідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

Неправдиве повідомлення посягає на правосуддя, оскільки на його підставі (ст. 94 КПК) порушується кримінальна справа, що може призвести до притягнення до відповідаль­ності невинної особи, до судової помилки та інших шкідли­вих наслідків.

Склад злочину, передбаченого ст. 383 КК, утворює завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину суду, прокурору, слідчому чи органу дізнання.

Неправдиве повідомлення може стосуватися особи, яка зло­чину не вчинила, чи особи, яка вчинила злочин, місця чи часу або інших обставин вчиненого дійсно чи вигаданого діяння.

Злочин визнається вчиненим при обтяжуючих обстави­нах, якщо неправдиве повідомлення стосується вчинення тяжкого злочину чи особливо тяжкого, або він був вчине­ний зі штучним створенням доказів обвинувачення чи з ко­рисливою метою.

Неправдиве повідомлення вчинюється умисно незалеж­но від його мотивів - помсти, перешкодити викриттю дійс­ного злочинця тощо.

Відповідальність за неправдиве повідомлення настає з шістнадцяти років.

Карається завідомо неправдиве повідомлення про вчи­нення злочину:

за ч. 1 ст. 383 КК - виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або об­меженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років;

за ч. 2 ст. 383 КК - обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.