Законодавство до теми

1. Статті 3, 21-23, 27, 29, 49, 50 Конституції України.

2. Статті 115-145 Кримінального кодексу України.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. «Про судову практику в справах про зло­чини проти життя і здоров'я людини».

Література до теми

1 Бородин С. В. Квалификация преступлений протав жи-зни-М.,1977.

2. Загородников Н. Й. Преступления протав здоровья.-М., 1969.

3. Игнатов А. Н. Ответственность за Преступления про-тив нравственности.- М., 1966.

4. Коржанский Н. И. Квалификация преступлений про­тав личности й собственности.- Волгоград, 1984.

5. Коржанський М. Кримінально-правова охорона особи:

вади і помилки // Юридичний Вісник України.- 1995.- № 12.

6. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти осо­би та власності.- К., 1996.

7. Коржанський М. Й. Популярний коментар Кримі­нального кодексу.- К., 1997.

8. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів.- К., 1998.

9. Коржанський М. Про зміст кримінальної погрози// Юридичний Вісник України.- 1997.- № 41, 43.

10. Коржанський М. Вчинення злочину в стані фізіоло­гічного афекту // Юридичний Вісник України.- 1997.- № 48.

11 Коржанський М. Й. Нариси уголовного права.- Київ, 1999.

12. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів.- Київ, 2000.

13. Коржанський М. Й. Науковий коментар Криміналь­ного кодексу України.- К., Атіка, 2001.

14. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних і цивільних справах.- К., 1995.

15. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.

16. Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995-к., 1996.

17. Сташис В. В., Бажанов М. И. Преступления против личности.- Харьков, 1981.

18. Сташис В. В., Бажанов М. И. Личность под охраной уголовного закона.- Симферополь, 1996.

19. Убийства, изнасилования и другие преступления против личности. Судебная практика.- Сборник судебных решений по уголовным делам.- К., 1993.

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи

4.1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи

Честь і гідність особи - об'єкти цілої низки злочинів. На захист честі та гідності особи спрямовані норми ст. 296, 365 КК.

Посягання на честь та гідність у багатьох випадках вхо­дять в об'єктивну сторону також інших складів злочину. На­приклад, розголошення відомостей, що ганьблять потерпіло­го або його близьких (ст. 189 КК), перевищення влади чи службових повноважень, поєднані з діями, ображаючими, особисту гідність (ст. 365 КК), хуліганство (ст. 296 КК) та ін.

Честь і гідність як юридичні категорії є особисті невід-чуджувані немайнові блага, якими визначається усвідом­лення особою свого громадсько-суспільного значення і ви­знання за нею цього значення з боку суспільства.

Гідність особи є право на громадську повагу, що грун­тується на визнанні суспільством громадської цінності цієї особи. Гідність - це публічна цінність особи. Честь - це самооцінка особи.

4.2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

Незаконне позбавлення волі посягає на свободу особи, як одне з важливих конституційних прав.

Об'єктивно незаконне позбавлення волі може проявля­тися у різних способах і засобах - замкнення у приміщенні з позбавленням можливості вийти з нього, зв'язування, по­міщення у спеціальне сховище тощо. Позбавлення волі, передбачене ст. 146 КК, припускає застосування до потер­пілого примусу, насильства, інших дій проти його волі.

Умови незаконного позбавлення волі на відповідаль­ність не впливають, якщо при цьому потерпілому не було заподіяно шкоди здоров'ю.

Частина 1 ст. 146 КК передбачає відповідальність за не­законне позбавлення волі чи за викрадення людини.

Викрадення людини теж називається позбавленням волі і утримування викраденої особи (осіб) з певною метою (ко­рисливою, політичною тощо).

Частина 2 ст. 146 КК передбачає відповідальність за незаконне

позбавлення волі малолітнього або з корисливих мотивыв а також незаконне позбавлення волі, поєднане із заподіянням потерпілому фізичних страждань або вчинене спосо­бом небезпечним для його життя чи здоров'я, а також вчинене щодо двох чи більше потерпілих або за попередньою змовою групою осіб чи із застосуванням зброї або поєднане з утримуванням потерпілого протягом тривалого часу.

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 146 КК, затримання і позбавлення волі на підставі закону, наприк­лад, затримання злочинця з метою доставлення його відпо­відним органам влади (ст. 35 КК України) або у стані край­ньої необхідності (ст. 39 КК України).

Частина 3 ст. 146 КК встановлює підвищену відпові­дальність за незаконне позбавлення волі, якщо воно було вчинене організованою групою, або спричинило потерпі­лим тяжкі наслідки.

Відповідальними за незаконне позбавлення волі є лише приватні особи. Посадові особи за незаконне позбавлення волі підлягають відповідальності за перевищення влади (ст. 365 КК України) або за незаконний арешт (ст. 371 КК України).

Відповідальність за незаконне позбавлення волі настає з шістнадцяти років.

Карається незаконне позбавлення волі за ч. 1 ст. 146 КК - обмеженням волі на строк до трьох років або позбав­ленням волі на такий самий строк, за ч. 2 ст. 146 КК - об­меженням волі або позбавленням волі на строк до п'яти років, а за ч. З ст. 146 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.