Тема 7. Злочини проти власності

7.1. Загальна характеристика злочинів проти власності

Злочинами проти власності називаються передбачені Кримінальним кодексом України діяння (статті 185-198), що посягають на економічні відносини власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власніс­тю; ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції). Стаття 13 Конституції України наго­лошує, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Конституційні економічні права та свободи громадян України, їх проголошення і захист мають особливе суспі­льне значення, оскільки економічна свобода власності є підґрунтям політичної, національної та релігійної свободи. Людина стає особою лише тоді, коли вона є власником. Без власності людина не особа, а колгоспник, раб, холоп.

Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 ро­ку

закріплено три рівноправні форми власності - держав­ну, колективну і приватну (індивідуальну). У статті 2 цього закону визначається, що «право власності - це врегульовані законом суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охоро­няється законом. Держава забезпечує стабільність правовід­носин власності. Кожен громадянин України має право во­лодіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто чи спільно з іншими».

Таким чином, економічні відносини власності - це за­безпечена суспільством і державою можливість володіти, користуватися і розпоряджатися предметами власності.

Суспільна сутність відносин власності полягає в тому, що власник має можливість володіти, користуватися і розпоря­джатися належним йому майном, а всі інші члени суспіль­ства зобов'язані не перешкоджати йому у його можливостях, не руйнувати їх.

' Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 20.- Ст. 249;

1992.-№35.-Ст.562; 1992-№48-Ст.660.

Саме тому держава закріплює економічні відносини власності правовими нормами - заборонами, головною з яких є норма - заповідь: «не вкради». Охоронювані Законом можливості власника володіти, користуватися і оозпоряджатися належним йому майном і є об'єктом пося­гань злочинів проти власності. На ці можливості власника посягають всі злочини проти власності, на час чи назавжди руйнуючи (пошкоджуючи) їх. Суспільна сутність і шкідли­вість злочинів проти власності полягає в тому, що вони руй­нують пошкоджують чи зовсім знищують (анулюють) еко­номічні відносини власності, позбавляють власника можли­востей володіти, користуватися і розпоряджатися своїм май­ном. Як при викраденні так і при знищенні майна (грошей, цінних паперів) власник на час чи назавжди втрачає свої мож­ливості володіти, користуватися чи розпоряджатися викра­деним чи знищеним.

Головне в економічних відносинах власності - це належ­ність певного фонду майна (чи певної речі) конкретній особі. Належність майна закріплює панування власника над річчю (речами), що вимагає від усіх інших осіб дотриму­вання і не порушування цього панування, не заподіювання йому шкоди у володінні, користуванні його майном. Право власності лише юридичне закріплює цю суспільну належ­ність речей і охороняє (захищає) її. Тому право власності як державно-правова форма закріплення економічних відно­син власності злочином не пошкоджується. Злочини проти власності права власності не порушують і не руйнують, не знищують. Право власності не може бути ні викраденим, ні знищеним. Власник завжди має право вимагати повернення йому викраденого у нього майна. Власник завжди має пра­во на викрадене майно, тобто право власності залишається цілим і не ушкодженим. Пленум Верховного Суду України у Постанові від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власнос­ті» роз'яснив, що згідно зі ст. 50 Закону «Про власність» і частиною 3 статті 145 ЦК власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, безоплатно набутого володарем від особи, яка не мала права його відчужувати'.

Див.: п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р- Юридичний Вісник України, 1996 р., № 10.

Отже, право власності злочином не руйнується і не зни­щується, не анулюється, тобто воно від злочину не страж­дає і шкода йому не заподіюється, а тому право власності е є об'єктом посягання. Злочини проти власності руйнують, пошкоджують на час чи на завжди економічні відно­сини власності, які є об'єктами розкрадань чужого майна, грошей. Таким чином, родовим об'єктом злочинів проти власності є економічні відносини власності як закріп­лювані суспільством і державою можливості власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Видовими об'єктами злочинів проти власності є ті су­спільні відносини власності, на які посягають окремі, конк­ретні види злочинів - крадіжки, грабежі, розбої, шахрай­ства і т. ін.

Безпосереднім об'єктом злочинів проти власності є влас­ність окремої особи (фізичної чи юридичної).

Предметами злочинів проти власності є:

1. Майно - матеріальні речі, створені працею людей для задоволення матеріальних і культурних потреб, що мають вартість і ціну.

2. Гроші - національна та іноземна валюта, що знаходи­ться в обігові, а також інша валюта і валютні цінності.

3. Цінні папери - облігації, чеки, сертифікати, векселі, акції тощо. Не визнаються предметами злочинів проти влас­ності земля, її надра, ліси, дикі тварини і птахи. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континен­тального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єкта­ми права власності народу відповідно до Закону.

Порушення встановленого порядку користування при­родними багатствами утворює окремі злочини, що перед­бачають відповідальність за такі порушення; незаконна порубка лісу (ст. 246 КК), незаконне полювання (ст. 248 КК) незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК), незаконне видобування корисних копалин (ст. 240 КК). Не є предметами злочинів проти власності майно, яке вилучене з цивільного обігу -зброя, отрути, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні речовини і т. ін. Незаконне заволодіння чи ко­ристування такими речами утворює окремі злочини, перед­бачені статтями 262, ЗОЇ, 308, 321, 326 КК.

Головною об'єктивною ознакою злочинів проти власності є те, що відносини власності є їх головним безпосереднім об'єктом посягання. Інші об'єкти, яким злочинами проти власності заподіюється шкода, наприклад, здоров'я при розбійному нападі, є додатковим безпосереднім об'єктом пося­гання. За цією ознакою злочини проти власності потрібно відмежовувати він інших злочинів, якими заподіюється шко­да у сфері відносин власності. Так, наприклад, при диверсії (ст. 113 КК), при пошкодженні шляхів сполучення і транс­портних засобів (ст. 277 КК), пошкодженні або зруйнуванні нафтогазових трубопроводів (ст. 292 КК), знищенні чи зруй­нуванні пам'яток культури (ст. 298 КК), розкраданні вогне­пальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин (ст. 262 КК), розкраданні радіоактивних матеріалів (ст. 265 КК), розкраданні наркотичних засобів психотропних речо­вин (ст. 308 КК) та інших головними безпосередніми об'єк­тами цих злочинів є не відносини власності. Відносини влас­ності при скоєнні цих злочинів є додатковими безпосередніми об'єктами посягання. Головними безпосередніми об'єктами цих злочинів є інші суспільні відносини. Так, наприклад, головним безпосереднім об'єктом диверсії є економічна мо­гутність України. Пошкодження чи зруйнування шляхів сполучення або транспортних засобів, розкрадання вогне­пальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин -громадська безпека, розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин - народне здоров'я.

Другою головною ознакою злочинів проти власності є їх суб'єктивна сторона. Переважна більшість злочинів проти власності скоюється умисно і лише з прямим умислом. Та­кою є суб'єктивна сторона усіх видів розкрадання чужого майна (статті 185-191 КК). Лише два із злочинів проти влас­ності можуть вчинюватися як з прямим, так і з побічним умислом - це умисне знищення чи пошкодження чужого майна (ст. 194 КК). І тільки два із злочинів проти власності вчинюються з необережності - це необережне знищення чи пошкодження чужого майна (ст. 196 КК), а також злочинне недбале ставлення до охорони чужого майна (ст. 197 КК).

Із суб'єктивних ознак злочинів проти власності найбіль­ше практичне значення мають мотив і мета. Майже всі зло­чини проти власності вчинюються із корисливих мотивів з метою неправомірного збагачення, нелегального набуття майна, грошей, цінностей; з інших спонукань (помсти, кар єризму, хуліганства) можуть бути скоєні лише два зло­чини - погроза знищення чужого майна (ст. 195 КК) і умис­не знищення або пошкодження чужого майна (ст. 194 КК).

З урахуванням способу вчинення, а також мотиву і мети всі злочини проти власності розподіляються на три групи:

1. Розкрадання чужого майна (грошей, цінностей). Таки­ми є: крадіжка (ст. 185 КК), грабіж (ст. 186 КК), шахрайство (ст. 190 КК), привласнення, розтрата і розкрадання з викорис­танням посадових повноважень (ст. 191 КК), розбій (ст. 187 КК), вимагання (ст. 189 КК). Ці злочини характеризуються протиправним корисливим заволодінням чужим майном, поєднаним з вилученням цього майна з володіння власника.

2. Спричинення власникові майнової шкоди. Це також корисливі посягання на власність, але вони не мають ознак розкрадання,- спричинення майнової шкоди обманом або зловживанням довір'я (ст. 192 КК), привласнення знайде­ного або такого, що випадково опинилося у винного, чужо­го майна (ст. 193 КК). Ці злочини вчинюються також з ко­рисливих мотивів, але вони не поєднані з безпосереднім вилученням чужого майна із володіння власника.

3. Некорисливі посягання на власність. До них належать умисне знищення або пошкодження чужого майна (ст. 194 КК), необережне знищення чужого майна (ст. 196 КК), злочинно недбале ставлення до охорони чужого майна (ст, 197 КК), а також погроза знищення чужого майна (ст. 195 КК).

Окремим злочином, віднесеним до розділу VI «Злочини проти власності», є передбачений ст. 198 КК злочин, який безпосередньо на економічні відносини власності не пося­гає, а лише сприяє посяганням на власність.

Не обіцяне заздалегідь придбання чи збут майна, що було викраденим (крадіжкою, грабежем, розбоєм чи шахрайством або іншим чином), надає злодієві суттєву допомогу у реалі­зації здобутого злочином, оскільки у злочинця часто немає проблеми вкрасти, а є проблема реалізації викраденого.