3.3.14. Зараження венеричною хворобою

Окремим випадком тілесного ушкодження, що заподіює шкоду здоров'ю, є зараження потерпілого венеричною хво­робою.

Кримінальна відповідальність за ст. 133 КК настає за умови, що винний (винна) досяг 16-річного віку, хворів венеричною хворобою і певно знав про наявність у нього цієї хвороби та про небезпечність його певних дій для здоров'я іншої особи.

Факт зараження іншої особи венеричною хворобою утво­рює склад закінченого злочину незалежно від тривалості хво­роби і наслідків лікування, а також від величини шкоди здо­ров'ю потерпілого, яка була заподіяна цим зараженням.

На відповідальність не впливають:

а) вид венеричної хвороби (гонорея, м'який шанкр, сифіліс);

б) спосіб зараження - статевий акт, поцілунок, користу­вання спільними предметами тощо;

в) насталі наслідки;

г) згода потерпілого (потерпілої) на зараження венерич­ною хворобою.

Особи, які сайі не хворіють венеричною хворобою, але які навмисно тим чи іншим способом заразили іншу особу венеричною хворобою, залежно від способу дій та форми вини, підлягають відповідальності за тілесні ушкодження

(ст. 122-125 КК).

Особа може бути поставлена в небезпеку зараження че­рез статеві зносини або іншими діями, якщо саме заражен­ня ще не настало. Такі дії є замахом на зараження, якщо ними була утворена справжня і реальна можливість зарази­ти іншу особу, але цього не сталося за обставин, незалеж­них від винного.

Частина 2 ст. 133 КК передбачає відповідальність за дії, наслідком яких сталося зараження венеричною хворобою потерпілого, якщо ці дії вчинила особа, яка знала без

сумніву про свою хворобу.

Оскільки обов'язковою ознакою злочину як ч. 1 ст. 133 КК так і ч. 2 ст. 133 КК є знання винним про свою хворобу, І то їх суб'єктивна сторона визначається умислом або зло­чинною самонадійністю. Злочинна недбалість цього злочи­ну неможлива.

Частина 2 ст. 133 КК передбачає відповідальність за за­раження потерпілого венеричною хворобою при обтяжую­чих обставинах:

а) зараження венеричною хворобою особою, яка раніше

вже була засуджена за такий самий злочин і вона має за

нього судимість;

б) зараження одним чи різними способами двох або

більше потерпілих;

в) зараження венеричною хворобою неповнолітнього чи

неповнолітньої.

Якщо зараження венеричною хворобою сталося внаслі­док вчинення якогось іншого злочину, то все скоєне утворює сукупність злочинів, наприклад, при зґвалтуванні (ст. 152 чи

ст. 153 КК).

Частина 3 ст. 133 КК передбачає відповідальність за за­раження, яке спричинило тяжкі наслідки для здоров'я по­терпілого.

Відповідальність за зараження венеричною хворобою

настає з шістнадцяти років.

Карається зараження венеричною хворобою за ч. 1 ст. 133 КК позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на той самий строк, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, за ч. 2 ст. 133 КК - позбавленням волі на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, а за ч. З ст. 133 КК -позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.