20.2. Поняття військового злочину

Військовими злочинами визнаються передбачені розді­лом XIX Кримінального кодексу України злочини проти встановленого порядку несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

За відповідними статтями цього розділу несуть відпові­дальність військовослужбовці Збройних сил України, Служ­би безпеки України, Прикордонних військ України, внутрі­шніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, щодо яких є спеціальна вказів­ка у законодавстві України.

Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військо­вих злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

Особа, яка вчинила злочин, передбачений цим розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згід­но зі статтею 44 Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних сил України.

20.3. Окремі військові злочини

20.3.1. Непокора

Непокорою визнається відкрита відмова підлеглого ви­конати наказ начальника (командира).

Згідно зі ст. 6 тимчасового дисциплінарного статуту Збройних сил України військовослужбовці зобов'язані без­застережно підкорятися начальникам (командирам). Неви­конання цього обов'язку є злочином, передбаченим ст. 402 КК України.

Непокора, вчинена групою осіб або заподіянням тяжких

наслідків, або у воєнний час, або в бойовій обстановці, ви­знається вчиненою при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ІЗ ст. 402 КК України).

Непокора вчинюється умисно.

Відповідальними за непокору є військовослужбовці, а та­кож військовозобов'язані під час проходження ними зборів.

Карається непокора:

за ч. 1 ст. 402 КК - службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 402 КК - позбавленням волі на строк від трьох

до семи років;

позбавленням волі на строк від п'яти

за ч. З ст. 402 КК до десяти років.

20.3.2. Невиконання наказу

Невиконання наказу є різновидом непокори, яке вчиню­ється без відкритої, відвертої відмови виконати наказ. Не­виконання наказу є службовою недбалістю військовослуж­бовця, тобто невиконанням або неналежним виконанням наказу внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до виконання своїх обов'язків.

Невиконання наказу вчинюється необережно. Невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану

або в бойовій обстановці,- кваліфікується за ч. 2 ст. 403 КК.

Карається невиконання наказу:

за ч. 1 ст. 403 КК - службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років;

за ч. 2 ст. 403 КК — позбавленням волі на строк від трьох

до семи років.

20.3.3. Опір начальникові або примушення його до порушення службових обов'язків

Опором називається протидія службовій діяльності ко­мандира (начальника), втручання у службову діяльність начальника з метою перешкодити цій діяльності.

Примушування начальника до порушення ним своїх обов'язків може бути вчинено застосуванням фізичного або психічного насильства, пред'явленням конкретних вимог (припинити дії чи вчинити певні дії тощо).

Вчинення злочину групою осіб або із застосуванням зброї, або із заподіянням тяжких наслідків, кваліфікується за ч. 2 ст. 404 КК України. Діяння, передбачене ч. 1 ст. 404 КК, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обста­новці, кваліфікується за ч. З ст. 404 КК України, а поєднане з умисним вбивством начальства або іншої особи, яка ви-. конує обов'язки з військової служби - за ч. 4 ст. 404 КК.

Опір начальникові або примушування його до порушен­ня службових обов'язків вчинюється умисно.

Карається опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків:

за ч. 1 ст. 404 КК - службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років;

за ч. 2 ст. 404 КК - позбавленням волі на строк від трьох до восьми років;

за ч. З ст. 404 КК - позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років;

за ч. 4 ст. 404 КК - позбавленням волі на строк від деся­ти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.