6.2.2. Підлог виборчих документів, приписка або неправильний підрахунок голосів

Фальсифікація виборчих документів посягає на право громадян вільно обирати і бути обраними до органів дер­жавної влади (ст. 38 Конституції України).

Об'єктивну сторону діяння, відповідальність за яке встановлена ст. 158 КК України, утворює вчинення однієї з форм фальсифікації виборчих документів: а) підлог - виго­товлення документа чи внесення до нього неправдивих ві­домостей; б) приписки або в) завідомо неправильного під­рахунку голосів, а також неправомірне використання вибор­чих бюлетенів.

Виборчими документами є:

- списки виборців;

- бюлетені для таємного голосування;

- протоколи підрахунку голосів;

- заяви кандидатів тощо.

Частина 1 ст. 158 КК передбачає кримінальну відпові­дальність за видачу членом виборчої комісії виборчого бю­летеня особі, яка не внесена до списку виборців або видачу виборчого бюлетеня виборцю замість інших виборців.

Частина 2 ст. 158 КК передбачає відповідальність за фаль­сифікацію виборчих документів. Фальсифікація виборчих документів, вчинена членом виборчої комісії або іншою по­садовою особою чи неправильний підрахунок голосів, ква­ліфікується за ч. З ст. 158 КК.

Фальсифікація виборчих документів - злочин умисний.

Відповідальними за фальсифікацію виборчих докумен­тів є лише посадові особи адміністративних органів, що організовують і проводять вибори.

Карається фальсифікація виборчих документів за ч. 1 ст. 158 КК - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 158 КК - позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, а за ч. З ст. 158 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

6.2.3. Порушення таємниці голосування

Стаття 71 Конституції України гарантує громадянам України вільне волевиявлення на виборах до органів дер­жавної влади, які відбуваються на основі загального, рівно­го і прямого виборчого права таємним голосуванням.

Розголошення таємниці голосування є грубим порушен­ням цього важливого конституційного права громадянина, і суспільно-юридичною сутністю злочину, передбаченого ст. 159 КК України. Способи і наслідки розголошення таєм­ниці голосування юридичного значення не мають.

Злочин, передбачений ст. 159 КК України, вчинюється умисно і умисел прямий, оскільки винна особа діє з певною метою - розголосити таємницю голосування.

Відповідальними за розголошення таємниці голосування є члени виборчої комісії чи інші посадові особи виборчих органів, яким ці відомості стали відомими при виконанні ними своїх обов'язків.

Карається порушення таємниці голосування штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян або позбавленням волі на строк від одного до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

6.2.4. Порушення законодавства про референдум

Згідно зі ст. 73 і ст. 156 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну Конституції і території України. Тому дотримання законодавства про проведення референдуму і дійсно вільне волевиявлення громадян має вирішальне значення.

Порушення законодавства про референдум може вчи­нюватися фізичними діяннями:

- перешкодженням вільному здійсненню громадянином права брати участь у референдумі, застосуванням насиль­ства, обману, погроз, підкупу тощо;

- перешкодженням тими ж засобами вести агітацію;

- фальшуванням документів референдуму - підлог, при­писки, завідомо неправильний підрахунок голосів тощо;

- порушенням таємниці голосування.

Порушення законодавства про референдум - злочин умисний і може вчинюватися з різних мотивів.

Відповідальними за діяння, передбачене ч. 1 ст. 160 КК, є всі приватні особи старші шістнадцяти років, а за діяння, передбачені ч. 2 і 3 ст. 160 КК - лише члени виборчої комі­сії та посадові особи виборчих органів.

Карається порушення законодавства про референдум за ч. 1 ст. 160 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 160 КК - штрафом до п'ятдесяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправ­ними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, а за ч. З ст. 160 КК – штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк від одного до п'яти років.