2.2.2. Шпигунство

Шпигунство - поширений засіб підривної діяльності і досить ефективний.

За допомогою шпигунства держави отримують важливу інформацію про своїх ворогів, їх сили, економічний стан, озброєння військ та ін.

Ефективність шпигунства влучно визначив Наполеон:

«У ямочки на лиці гарної жінки провалювались цілі ар­мії, а іноді й цілі держави».

У Законі шпигунство визначається (ст. 114 КК) як пере­дача або збирання з метою передачі іноземній державі, іно­земній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну чи військову таємницю, вчинені іно­земним громадянином або особою без громадянства на шкоду інтересам України (ч. 1 ст. 114 КК).

Отже, предметом шпигунства є відомості, які становлять Державну чи військову таємницю.

Об'єктивну сторону шпигунства утворюють:

1) передача - усно чи письмово, особисто чи через ін­ших осіб, тобто повідомлення будь-яким способом адре­сатові;

2) збирання - це придбання необхідних певних відомо­стей будь-яким способом - за гроші, вимаганням, викра­денням, фотографуванням, спостереженнями, записом на

плівки і т. ін.

Збирання певних відомостей охоплює і їхнє зберігання.

Для наявності в діях закінченого складу злочину досить встановити вчинення хоча б однієї з цих дій: передачі чи

збирання.

Відповідальності за шпигунство, передбачене ст. 114

КК, підлягають іноземні громадяни та особи без громадян­ства.

Питання про відповідальність за ст. 114 КК іноземців,

які користуються дипломатичною недоторканністю, згідно з ч. 4 ст. 6 КК України вирішується дипломатичне.

Суб'єктивна сторона шпигунства характеризується на­вмисною виною; умисел переважно прямий, але побічний умисел цього злочину не може виключатися.

Мотивами шпигунства можуть бути різні спонукання:

- політичні переконання;

- корисливість;

- кар'єризм;

- помста та ін.

Незаконне порушення кордону, спроби викрасти доку­менти, сфотографувати певний об'єкт можуть бути зама­хом на шпигунство і кваліфікуватися за ст. 15 та ст. 114 КК

України.

Частина 2 ст. 114 КК передбачає підстави звільнення

особи від кримінальної відповідальності за шпигунство за умов, що винна особа припинила шпигунську діяльність, добровільно повідомила органи державної влади про вчи­нене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відверне­но заподіяння шкоди інтересам України.

Карається шпигунство за ст. 114 КК України позбав­ленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

2.3. Посягання на територіальну цілісність України

На державну безпеку, тобто на умови існування Україн­ської держави, спрямовані також посягання на цілісність території України.

Об'єктивну сторону складу злочину утворюють будь-які ції спрямовані на зміну території України чи її державного кордону та порушення порядку, встановленого Конститу­цією України. Такими можуть бути:

1) захоплення частини території чи спроба її захопити;

2) перенесення кордону, його позначень та меж;

3) руйнування лінії кордону та встановлення інших по­значень і т. ін.

На державну безпеку, тобто на умови існування Україн­ської держави, посягають також заклики до насильницької зміни території України.

Склад злочину утворюють заклики, які є:

1) публічними - зверненими до мас - багатьох людей одноразово чи багаторазово, заклики можуть бути і одно­осібними, поодинці, але охоплювати багато осіб. Для ви­значення закликів публічними немає значення місце їх вчинення та спосіб - на квартирах, на майданах, на вули­цях, у громадських місцях і т. ін., голосом, друкуванням у газетах, листівках, зверненнях по радіо, телебаченню і всіх інших засобах інформації;

2) за змістом ці заклики спрямовані на порушення те­риторії України, закріпленої Конституцією України. Як правило, це можуть бути заклики до відділення якоїсь час­тини України, чи виділення частини її території.

Заклики до насильницького приєднання якоїсь території до України складу злочину не утворюють, оскільки цим не по­рушується цілісність території України. Норми ст. 110 КК за­хищають цілісність і непорушність території України, не до­пускаючи її розділу, роздробленості чи виділу якоїсь частини;

3) закликами до насильницьких засобів порушення території України - із застосуванням зброї, використанням військ чи інших озброєних формувань або іноземного втру­чання для досягнення такої мети. Насильницькі засоби - це ті, що розраховані на силу.

Склад злочину утворюють також виготовлення та роз­повсюдження матеріалів (газет, брошур, книг, листівок, відеофільмів, записів на плівку і т. ін.) із закликами до вчи­нення насильницьких дій, спрямованих на порушення ціліс­ності території України.

Частина 2 ст. 110 КК передбачає відповідальність за квалі­фіковані види посягання на територіальну цілісність України.

Кваліфікуючими ознаками є:

1) вчинення таких дій представником влади:

- законодавчої - депутатами всіх рівнів та керівниками законодавчих органів влади;

- виконавчої - працівниками та керівниками всіх органів виконавчої влади - прокуратури, МВС, міністрами та ін.;

- судової - суддями всіх судів, а також судовими засіда­телями;

2) за попередньою змовою групою осіб - тобто двома або більше особами, які домовилися вчинити посягання на територіальну цілісність України. (Ознака, мабуть, зайва, бо вчинити таке посягання одному - неможливо).

Це можуть бути окремі угруповання, які організувалися чи поєдналися лише для досягнення такої мети, або окремі політичні партії та рухи як озброєні, так і без цього;

3) посягання на територіальну цілісність України, поєдна­ні з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.

Для безпеки України це дуже важливо, бо держава наша національне та релігійне дуже слабка - немає єднаючих засад нашого суспільства - мови і нації.

Частина 3 ст. 110 КК передбачає відповідальність за особливо кваліфіковане таке посягання, яке призвело до загибелі людей або до інших тяжких наслідків.

Іншими тяжкими наслідками цього злочину може бути лише досягнення мети злочинцями - відрив частини укра­їнської землі.

Карається посягання на територіальну цілісність України за ч. 1 ст. 110 КК України - обмеженням волі на строк до трьох років абб позбавленням волі на строк до трьох років, а за ч. 2 ст. 110 КК України - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, а за ч. З ст. 110 КК - позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.