16.2.12. Захоплення представника, влади або працівника правоохоронного органу як заручника

Захоплення представника влади або працівника право­охоронного органу як заручника посягає на авторитет дер­жавної влади, на життя і здоров'я її представників та їх близьких родичів.

Склад злочину утворюють: захоплення чи тримання як заручника представника влади (законодавчої - депутата від­повідної ради, виконавчої - міністра, іншого представника міністерства чи відомства, представника державної адмініст­рації міста, району, області та інших; судової - суддю, на­родного засідателя, присяжного, судового виконавця тощо представника правоохоронного органу - міністерства внутрішніх справ, прокуратури або служби безпеки).

Стаття 349 КК містить формальний склад злочину – він вважається закінченим з моменту захоплення заручника не­залежно від тривалості тримання особи як заручника і на­стання злочинних наслідків. Заподіяння потерпілому при захопленні і триманні легких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень охоплюється ст. 349 КК і додаткової кваліфікації діяння за статтями про відповідальність за посягання на здо­ров'я особи (ст. 122, 125, 126 КК) не потрібно. Заподіяння потерпілому при захопленні чи утримуванні тяжких тілесних ушкоджень або смерті утворює сукупність злочинів, перед­бачених ст. 349 і ст. 121 чи ст. 115 КК. Захоплення і триман­ня заручника бандою або злочинною організацією кваліфі­кується за ст. 349 КК та ст. 257 КК або ст. 255 КК.

Захоплення і утримування заручника вчинюється умис­но з метою примусити орган державної влади чи державну установу або організацію чи посадову особу вчинити або утриматися від вчинення будь-яких дій як умови звільнення заручника.

Потерпілим від злочину, передбаченого ст. 349 КК, мо­же бути лише:

а) представник органу державної влади;

б) представник правоохоронного органу або

в) близькі родичі (мати, батько, син, донька, брат, сест­ра) представника органу державної влади чи правоохорон­ного органу.

Захоплення і тримання як заручника іншої особи, квалі­фікується за ст. 147 КК.

Відповідальності за захоплення або утримування як за­ручника представника органу влади чи правоохоронного органу підлягають особи, які досягли віку чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

Карається захоплення представника влади або праців­ника правоохоронного органу як заручника:

- позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

16.2.13. Погроза або насильство щодо посадової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок

Злочин, передбачений ст. 350 КК, посягає на громадсь­кий порядок, а також на особисту безпеку і Здоров'я поса­дових осіб і громадян.

Об'єктивну сторону злочину утворює фізичне чи психіч­не насильство щодо посадової особи або громадського пра­цівника.

Психічне насильство - це погроза вбивством, нанесен­ням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна під­палом.

фізичне насильство - це нанесення легких тілесних ушкоджень, побоїв чи інших насильницьких дій.

Застосовується насильство при вчиненні цього злочину з метою припинити чи змінити службову діяльність посадо­вої особи в інтересах винного або з метою помсти громадя­нинові за його участь у запобіганні та припинення злочинів і порушень громадського порядку.

Потерпілими від діяння, передбаченого ст. 350 КК Украї­ни, є всі посадові особи, крім судців, прокурорів, працівників органів внутрішніх справ та служби безпеки, погроза щодо яких підпадає під ознаки ст. 345 КК України, а також громад­ські працівники і громадяни, насильство чи погроза насиль­ством щодо яких підпадає під ознаки ч. 1 ст. 350 КК України.

Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи се­редньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який виконує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких - кваліфікуєть­ся за ч. 2 ст. 350 КК, а умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі або громадянинові, який ви­конує громадський обов'язок, у зв'язку з їхньою службо­вою чи громадською діяльністю, а також вчинення такої дії щодо їх близьких - кваліфікується за ч. З ст. 350 КК.

Відповідальність за злочин, передбачений ч. 1 ст. 350 КК, настає з шістнадцяти років, а за ч. 2 і ч. З ст. 350 КК - з чо­тирнадцяти років.

Карається погроза або насильство щодо службової осо­би чи громадянина, який виконує громадський обов'язок:

за ч. 1 ст. 350 КК - арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбав­ленням волі на строк до двох років;

за ч. 2 ст. 350 КК - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк;

за ч. З ст. 350 КК - позбавленням волі на строк від п'яти До дванадцяти років.

16.2.14. Перешкоджання діяльності народного депутата України чи депутата місцевої ради

Згідно зі ст. 86 Конституції України народний депутат країни має право звернутися із запитом до органів держа­чої влади, до керівників підприємств, установ і організа­цій, які зобов'язані розглянути його запит, вжити відповід-

них заходів і повідомити депутата про результати розгляду

його запиту.

Склад злочину утворюють:

а) невиконання посадовою особою законних вимог на­родного депутата;

б) створення штучних перешкод у роботі народного де­путата;

в) надання народному депутатові зазнаки неправдивої

інформації.

Невиконання посадовою особою законних вимог коміте­тів Верховної Ради України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України або створення штучних перешкод у їх роботі чи надання їм недостовірної інформації - квалі­фікується за ч. 2 ст. 351 КК.

Перешкоди діяльності народного депутата вчинюються умисно, з метою добитися певних змін у діяльності депутата.

Відповідальними за перешкоди діяльності народного де­путата є лише посадові особи підприємств, установ чи орга­нізацій незалежно від їх призначення і форми власності.

Карається перешкоджання діяльності народного депу­тата України та депутатів місцевих рад:

за ч. 1 ст. 351 КК - штрафом від ста до однієї тисячі не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 351 КК - штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­женням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльні­стю на строк до трьох років.