7.2.7. Привласнення, розтрата і розкрадання способом зловживання посадовими повноваженнями

Стаття 191 КК поєднує три форми (способи) розкрадан­ня, які мають одну спільну ознаку - чуже майно було вві­рене винному чи було у його віданні або в оперативному управлінні. Щодо цього майна винний наділений певними повноваженнями по розпорядженню ним, управлінню, до-ставленню, зберіганню (продати, передати, використати для певної роботи чи для певної мети тощо).

- За цією ознакою даний злочин відрізняється від інших розкрадань (крадіжок, грабежів, шахрайства), за яких вин­ний чи зовсім немає ніяких стосунків до майна, або має до нього лише доступ за роботою, чи йому доручена лише охорона цього майна, або воно передано винному для вико­ристання його в процесі виробництва.

Безпідставно, наприклад, були кваліфіковані за ч. З ст. 191 КК дії X. і Б. Вони були визнані винними в тому, що за попе­редньою змовою з паливного бака трактора, який належав їітахррадгоспу і був закріплений за X., викрали 20 л дизпалива вартістю 7 561 крб., яке було ввірене X. і було у його віданні.

Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала ^:

таку кваліфікацію дій Ш. і К. неправильною і вказала таке. Згідно з диспозицією ст. 191 КК привласнення має місце щодо майна, яке перебуває у правомірному володінні особи, котра отримала його для певних потреб або у підзвіт у зв'язку з договірними відносинами. Ввіреним є майно, щодо якого відповідна особа має повноваження оперативно-гос­подарського характеру. До кола функціональних обов'язків трактористах., як вбачається з матеріалів справи, входило лише використання палива під час експлуатації державного майна, тобто виконання технічних, виробничих функцій по керуванню трактором. Отже, X. не мав передбачених зако­ном повноважень щодо викраденого з паливного бака трак­тора дизпалива, і воно може розглядатися за даних конкрет­них умов як майно, відносно якого X. мав доступ у зв'язку з дорученою роботою і викрав його таємно. На підставі ви­кладеного, зазначила президія, вирок суду підлягає скасуван­ню з направленням справи на нове розслідування'.

Привласнення як окремий спосіб розкрадання характер­не тим, що винна особа правомірно володіє певним май­ном і воно знаходиться у її віданні, яке вона протизаконне звертає у свою власність, розпоряджається чи користується як своїм власним. Суб'єктом привласнення може бути лише особа, якій майно було передано у підзвіт, і вона зо­бов'язана в будь-який час дати повний звіт за кількість та якість цього майна (грошей). За відсутності цих ознак дії особи не можуть бути кваліфіковані за ст. 191 КК як при­власнення чи розтрата.

Розкрадання може кваліфікуватися як привласнення чи

розтрата ввіреного або такого що було у віданні, чужого майна у випадках, коли винний відповідно до службових обов'язків, договірних відносин або спеціального доручен­ня власника, наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганню викраденого майна².

Розкрадання чужого майна, вчинене особою, яка одер­жала майно за документом (експедитором, водієм автомо­біля, їздовим та ін.), на підставі якого ця особа наділена відносно довіреного їй майна певною правомочністю, ква­ліфікується як привласнення або розкрадання за ст. 191 КК.

' Див.: постанова президії Дніпропетровського обласного суду від 1 лютого 1994 р. у справі X. і Б.- Практика судів України у кримінальних справах,-Київ, Юрінком, 1996.-С. 71-72.

² Див.: п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 вересня 1981 р. із змінами, внесеними постановою Пленуму від 23 грудня 1983 р. № 8.- Там само.- С. 75.

Розкрадання чужого майна, вчинене особою,- яка не бу­ла наділена певною правомочністю щодо викраденого май­на, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна (комбайнер, сторож, вантажник, підсобний робітник в магазині тощо), кваліфікується як крадіжка за ст. 185 КК.

Наприклад, безпідставно були кваліфіковані за ч. З ст 191 КК дії Ш. і К., які за попередньою змовою викрали з поля колгоспу, де Ш. працював комбайнером, 760 кг зерна кукурудзи, вартістю 5 092 крб., завантаживши його у при-цеп яким керував К. Президія обласного суду визнала таку кваліфікацію дій Ш. і К. неправильною і в своїй ухвалі за­значила, що згідно з диспозицією ст. 191 КК привласнення або розтрата може мати місце щодо майна, яке ввірено або перебуває у правомірному володінні особи, котра одержала його у зв'язку з виконанням нею виробничих функцій, або у підзвіт у зв'язку з договірними відносинами. Проте ком­байнер Ш. не наділений повноваженнями оперативно-гос­подарського характеру. Не може вважатися ввіреною сіль­госппродукція, викрадена комбайнером і під час збирання врожаю, оскільки Ш. не одержував зерно за товаротранс­портною накладною або за іншим документом із зазначен­ням кількості, ваги, ціни та ін. Тому дії Ш. і К., зазначила президія, слід перекваліфікувати на ч. 2 ст. 185 КК як роз­крадання чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб*.

Дії особи, яка одержала у підзвіт грошові кошти (заготов-лювач, експедитор, агент постачання і т. ін.) для закупівлі продукції і своєчасно не звітувала за одержані у підзвіт су­ми, кваліфікуються як привласнення чи розтрата за ст. 191 КК за умови доведеності умислу на неоплатне звернення цих коштів у свою власність або власність інших осіб².

Для осудності (інкримінування) за ст. 191 КК і кваліфі­кації дій як привласнення необхідно довести, що особа, якій чуже майно було довірене, звернула його у свою влас­ність і не мала наміру його повернути або розрахуватися за нього відповідною оплатою.

*Див.: постанова президії Дніпропетровського обласного суду від

1 лютого 1994 р. в справі Ш. і К.- Практика судів України у кримінальних справах. 1993-1995.- Київ, Юрінком, 1996.-С. 74-75.

2 Див.: п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

червня 1983 р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства в правах про розкрадання продовольчих товарів, їх

втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої коопе­рації».- Там само.- С. 80.

Тому сам по собі факт нестачі майна, ввіреного цій особі, якщо не встановлена причина утворення нестачі, не може бути підставою для притягнен­ня її до відповідальності за нестачу чи кваліфікування не­стачі як привласнення чи розтрати.

Не є привласненням і тимчасове запозичення майна чи суми грошей, коли матеріально-відповідальна особа вико­ристовує ввірене їй майно чи гроші, маючи намір через де­який час (не тривалий) повернути запозичене за належністю.

Розтрата - це протизаконне витрачання майна чи гро­шей, які були довірені винному, на свої потреби.

Розтрата може бути вчинена лише тими особами, яким чуже майно чи гроші були ввірені, передані у підзвіт для виробництва, перевезення, зберігання, продажу тощо. Роз­трата не може бути вчинена тими особами, які мали доступ до майна за роботою, але воно їм у підзвіт передано не бу­ло. Наприклад, керівник торговельного підприємства, що віддав незаконне розпорядження про видачу товарів третім особам, вчиняє не розтрату, а розкрадання засобом зловжи­вання посадовими повноваженнями.

Розтрата відрізняється від привласнення тим, що роз­тратити - значить використати майно за його корисливим призначенням: спалити (пальне, дрова), з'їсти, випити (про­довольчі товари), витратити (гроші). Розтрачене майно ви­користано, його вже немає у наявності, а тому воно не мо­же бути повернено власникові. Відносно розтрати можна мовити лише про відшкодування власникові збитків, тобто можливо лише вернути такі самі речі або повернути йому вартість викраденого.

При привласненні, навпаки, вилучене у власника майно є, воно - у злодія чи в інших осіб, які ним користуються, воно є у наявності і його можливо вернути власникові.

Розкрадання засобом зловживання посадовими повно­важеннями полягає в корисливому незаконному безоплат­ному зверненні посадовою особою чужого майна у свою власність.

На відміну від привласнення і розтрати, чуже майно не знаходиться в безпосередньому віданні посадової особи, воно й не ввірено, не передано у підзвіт. У більшості ви­падків посадова особа - не матеріально-відповідальна, а матеріально відповідальна - не посадова. Прокурор, депу­тат, директор, голова колгоспу, наприклад, - посадові осо­би, але не матеріально відповідальні. Комірник, касир, про­давець, експедитор та інші - матеріально відповідальні осо­би, але не посадові. Рідко зустрічається поєднання в одній особі обох цих якостей. Такі, наприклад, завідуюча мага­зином, якщо вона працює одна, або завідуючий салоном-перукарні тощо.

Відносно викраденого майна посадова особа націлена пра­вом оперативно господарського управління ним - визначити його використовування, передати іншим організаціям чи установам: розпорядитися ним - продати, поміняти тощо.

Зловживання посадовими повноваженнями означає використання винним цих наданих йому за посадою повно­важень.

Якщо посадова особа не використовує цих своїх повно­важень, то кваліфікація її дій за ст. 191 КК буде неправиль­ною. Засобів зловживання посадовою особою своїми пов­новаженнями є багато. Частіше за інші, як свідчить судова практика - зустрічаються такі:

1. Звернення у свою власність чужих коштів за підроб­леними угодами або договорами;

2. Незаконне отримання чи виплата пенсій, премій або додатків до заробітної плати;

3. Звернення у свою власність за наміром утворених ли­шків продукції, сировини чи матеріалів;

4. Отримання за рахунок державної чи громадської ор­ганізації хабара;

5. Звернення у свою власність коштів, які поступають у державні чи громадські фонди від громадян.

Розкрадання засобом привласнення, розтрати чи зло­вживання посадовими повноваженнями вважається закін­ченим з того моменту, коли чуже майно було звернено у власність посадової особи або використано нею на свої по­треби і власник втратив певну кількість майнового фонду.

Розкрадання чужого майна привласненням, розтратою чи зловживанням посадовими повноваженнями, вчинене повто­рно або за попереднього змовою групою осіб - кваліфікуєть­ся за ч. З ст. 191 КК, а вчинене у великих розмірах кваліфі­кується за ч. 4 ст. 191 КК, а вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою - за ч. 5 ст. 191 КК.

За багатьма ознаками розкрадання майна засобом зловжи­вання винним своїми посадовими повноваженнями (ст. 191 КК) має схожість із зловживанням владою або посадовими повноваженнями з корисливих мотивів (ст. 364 КК).

Різниця між цими злочинами полягає головним чином у способах їх вчинення і в характері заподіюваної ними шкоди. Розкрадання (ст. 191 КК) характерне тим, що посадова особа, зловживаючи своїми посадовими повноваженнями відносно чужого майна, безоплатно звертає у свою власність частину Цього майна (чи певні речі) або грошові кошти. Цими діями посадової особи наявні майнові фонди власника зменшують­ся, тобто йому заподіюються прямі майнові збитки.

За ст. 191 КК кваліфікуються навмисні незаконні випла­ти з коштів державної чи громадської організації премій, грошових допомог, а також інших виплат особам, які не мали права на їх отримання. Від розкрадання зловживання владою чи посадовими повноваженнями (ст. 364 КК) відріз­няється тим, що воно, хоча й чиниться з корисливих спо­нукань, але безпосередньо не поєднане з безоплатним звер­ненням у свою власність посадовою особою чужого майна (коштів). Для незаконного отримання прибутків посадова особа, зловживаючи владою чи посадовими повноваження­ми, тимчасово використовує державні чи колективні засоби виробництва, машини, механізми, працю підлеглих робіт­ників тощо. Заподіювана винним при цьому шкода має вид не прямих майнових збитків, а вид неодержаних прибутків.

Дії посадової особи кваліфікуються за ст. 354 КК тоді, коли вони були вчинені з корисливих спонукань, при отри­манні виплат за фактично виконані роботи і розподілі їх між окремими особами із зверненням посадовою особою частки нарахованих коштів у свою власність'.( Див.: Коржанский Н. И. Квалвфикация должностных преступ-лений- Волгоград, 1986- С. 20-21.)

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ст. 191 КК характеризується прямим умислом і корисливою метою -прагненням до незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Відповідальними за ст. 191 КК є лише матеріально відповідальні і посадові особи, що досягли шістнадцятиріч­ного віку.

Карається привласнення, розтрата майна або заволодін-ня ним способом зловживання посадовими повноваженнями;

за ч. 1 ст. 191 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чо­тирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого;

за ч. 2 ст. 191 КК - обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. З ст. 191 КК - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. 4 ст. 191 КК - позбавленням волі на строк від п'яти

до восьми років з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

за ч. 5 ст. 191 КК - позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною дія­льністю на строк до трьох років.