18.2.5. Давання хабара

Даванням хабара називається підкуп посадової особи засобом передачі (вручення) їй у власність грошей, майна або надання послуги майнового характеру за вчинення або невчинення посадовою особою дій в ін­тересах того, хто дає хабара.

За ст. 369 КК України кваліфікуються дії як приватних, так і посадових осіб.

Посадова особа, яка дала хабара за одержання певних олаг, пільг чи переваг для установи, організації чи підпри­ємства, несе відповідальність за давання хабара, а за наявності до того підстав - і за інший злочин (зловживання по­садовими повноваженнями, розкрадання тощо).

Склад злочину, передбаченого ст. 369 КК України, в діях посадової особи буде і тоді, коли вона дала вказівку підлегло­му домагатися таких благ, пільг чи переваг підкупом інших посадових осіб, надала для цього кошти чи інші цінності або розпорядилася їх виділити, надала законного виду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованих формах тощо.

Якщо ж посадова особа лише рекомендувала підлеглому домогтися благ, пільг чи переваг за хабарі, відповідальність за дачу хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, передав незаконну винагороду. Дії посадо­вої особи у цьому випадку можуть кваліфікуватися як підмовництво до давання хабара.

Для кваліфікації діяння за ст. 369 КК України не має значення, в інтересах кого (яких осіб) дається хабар - в ін­тересах особи, яка дає хабар, її рідних чи близьких або зо­всім інших осіб. За ст. 369 КК України кваліфікується і да­вання хабара в інтересах юридичних осіб - державних, гро­мадських чи приватних підприємств, установ, організацій.

Давання хабара - це передача посадовій особі грошей чи майнової цінності за рахунок коштів особи, яка дає хабар, або за рахунок коштів державної, громадської, приватної організації. Якщо хабар дається за рахунок коштів державної чи громадської організації, то діяння кваліфікується за сукуп­ністю злочинів, передбачених ст. 191 КК і ст. 369 КК України.

Злочин може кваліфікуватися за ст. 369 КК України як давання хабара лише у тому випадку, коли певна сума гро­шей або цінність (коштовність) передається посадовій особі за вчинення нею або невчинення в інтересах того, хто дає

хабар, конкретних дій.

Передача посадовій особі грошей або матеріальних цін­ностей за вчинення певних дій, якщо особа, яка їх передає, вважає, що посадова особа має право на їх отримання, або частки спільно здобутого незаконно (злочином) майна чи грошей, не може кваліфікуватися за ст. 369 КК України як УШ

давання хабара. Давання хабара вважається закінченим злочином з моменту прийняття посадовою особою хоча б частини хабара - •грошової суми, майнових цінностей, а також з моменту початку надання послуг майнового характеру. У тих випадках, коли запропонований хабар не прийнятий посадовою особою (відхилений) або не отриманий, дії особи, що намагається дати хабара, кваліфікуються як замах на давання хабара за ст. 15 і ст. 369 КК України. Деякі особ­ливості має кваліфікація дій співучасників давання хабара -організаторів, підмовників та пособників. Якщо співучасни­ки підмовляють дати хабара або сприяють давання хабара, не маючи наміру передати посадовій особі отримані для цього суми чи цінності, і привласнюють їх, то кваліфікація їх дій залежить від конкретних обставин вчинення злочину. За загальним правилом такі дії кваліфікуються за ст. 27 і ст. 369 КК України як співучасть у даванні хабара, а дії осо­би, що хотіла дати хабара,- за ст. 15 і ст. 369 КК України як замах на давання хабара.

Але така кваліфікація дій осіб, що мали намір дати хаба­ра, підмовників і пособників буде правильною за умови, що свідомістю цих осіб охоплювалося вчинення злочину - да­вання хабара посадовій особі. При цьому немає значення, чи називалась певна, конкретна особа, якій припускалось передати хабар. Якщо така умова відсутня, то діяння не може кваліфікуватися як підбурювання до давання хабара.

Якщо особа отримує від хабародавця гроші (цінності) нібито для передачі посадовій особі та, не маючи наміру цього робити, привласнює їх, то вчинене кваліфікується за ст. 190 КК України як шахрайство, оскільки у винного не було наміру передавати посадовій особі хабар.

Дії хабародавця у такому випадку кваліфікуються як за­мах на давання хабара за ст. 15 і ст. 369 КК України.

Рівним чином і дії посадової особи, яка, одержуючи гро­ші чи інші цінності начебто для передачі іншій посадовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, кваліфікуються за відповідними частинами ст. 190 і 364 КК України як шахрайство і зловживання владою чи посадови­ми повноваженнями, а за наявності до того підстав - і відпо­відними частинами ст. 27, 15, 369 КК України (підмовництво до замаху на давання хабара). Дії особи, яка передавала гро­ші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабара, кваліфікують-ья як замах на давання хабара.

Якщо давання хабара обумовлюється вчиненням поса­довою особою злочинних дій, то дії хабародавця кваліфікуються за сукупністю злочинів - за давання хабара і за підбурювання до вчинення цього злочину.

Дії особи, яка підмовляла дати хабара і водночас була по­середником у хабарництві, кваліфікуються лише як співу­часть у даванні хабара за ст. 27 і 369 КК України. Додатково кваліфікувати ці дії за іншими статтями КК не потрібно.

Давання хабара повторно кваліфікується за ч. 2 ст. 369 КК України. Давання хабара визнається вчиненою повтор­но, тобто вдруге, якщо хабар було передано двом або біль­ше посадовим особам за вчинення різних, окремих дій в інтересах хабародавця, або хоч і одній посадовій особі, але за-вчинення (чи невчинення) нею окремих, різних дій.

Давання хабара визнається вчиненим повторно і в тих випадках, коли:

1) даванню хабара передувало одержання хабара (ст. 368 КК України), чи давання хабара (ст. 369 КК України);

2) попередній злочин, передбачений однією зі статей 368, 369 КК України, був закінченим чи був лише готуван­ням або замахом на вчинення такого злочину;

3) у вчиненні будь-якого з цих злочинів особа була ви­конавцем чи іншим співучасником.

Не утворюють повторності давання хабара посадовій особі однієї обумовленої суми за декілька разів (прийомів).

Повторне давання хабара відрізняється від давання ха­бара у декілька прийомів тим, що кожна передача грошей чи цінностей обумовлена вчиненням або невчиненням по­садовою особою в інтересах хабародавця (хабародавців) окремих, різних дій.

Не утворює повторності давання хабара кількома особа­ми одній посадовій особі, а також підмова декількох осіб дати хабара одній посадовій особі за вчинення (чи невчи­нення) однієї обумовленої дії.

Давання хабара не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 369 КК України як вчинене повторно, якщо стосовно поперед­нього злочину закінчились строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК Украї­ни), або якщо судимість за попередній злочин знята чи по­гашена (ст. 88 КК України), або якщо за попередній злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених ст. 44-48 та ч. З ст. 369 КК України.

Згідно з ч. З ст. 369 КК України особа, яка дала хабара, у тому числі і валютними цінностями, звільняється від кримі­нальної відповідальності, якщо щодо неї мало місце вимаган­ня хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про це до порушення кримінальної справи щодо неї.

Частина 3 ст. 369 КК України передбачає дві підстави звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності, і він може бути звільненим на підставі будь-якої з них. Особа, що дала хабара, може бути звільненою від кримінальної від­повідальності за першою підставою у випадку, коли вона була поставлена посадовою особою в такі умови, за яких вона була змушена дати хабара, щоб запобігти настанню негативних наслідків її охоронюваним законом правам та інтересам.

За другою підставою хабародавець може бути звільне­ним від кримінальної відповідальності за давання хабара, якщо він:

- добровільно - незалежно від причини, мотиву і приводу;

- до порушення справи щодо цього злочину заявив про його вчинення.

Особа, яка добровільно, за власною волею і рішенням заявила про давання хабара, звільняється від кримінальної відповідальності незалежно від форми заяви (усно, письмо­во, по телефону, через інших осіб тощо) і органу, якому вона заявила (в міліцію, прокуратуру, суд, податкову інспек­цію тощо), тобто державному органу, який наділений за­конним правом на порушення кримінальної справи. З мо­менту (з дня) порушення справи про притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності за давання хабара ця під­става звільнення від відповідальності анулюється.

Звільнення особи, яка дала хабара, від кримінальної від­повідальності з підстав, передбачених ч. З ст. 369 КК Украї­ни, не означає, що у її діях немає складу злочину, у зв'язку з цим вона не може визнаватися потерпілим і претендувати на повернення їй предмета хабара.

Гроші й інші цінності, які були визнані предметом хаба­ра, на підставі пункту 4 ст.81 КПК передаються в доход держави.

Якщо гроші чи інші цінності, передані як хабар, не знайдені, безпідставно придбане стягується в доход держави на підставі ст. 470 Цивільного Кодексу. При цьому врахову­ються офіційні дані Міністерства статистики України про показники рівня інфляції, і в необхідних випадках відповід­но збільшується сума, що підлягає стягненню.

Якщо ж предметом хабара були речі, і їх вартість на чає Розгляду справи змінилася, то розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, визначається за новими цінами.

У випадках, якщо особа, яка дала хабара, незаконно одержала за нього якісь блага, пільги чи переваги, то суд окремою ухвалою (постановою) ставить перед компетент­ним органом чи посадовою особою питання про позбавлен­ня цих благ, пільг чи переваг.

Добровільною вважається усна чи письмова заява в ор­гани внутрішніх справ, прокуратуру, суд, інший державний орган з будь-яких мотивів, але не в зв'язку з тим, що про давання хабара стало відомо органам влади чи компетент­ним посадовим особам.

Якщо буде встановлено, що особа, яка дала хабара, зві­льнена від кримінальної відповідальності незаконно (зо­крема, якщо хабар у неї не вимагали або про давання хаба­ра вона заявила у зв'язку з тим, що про цей злочин стало відомо органам влади), то суд вживає передбачені ст. 278 КПК України заходи до притягнення її до відповідальності.

Такі ж заходи вживаються судами у випадках, коли на підставі ч. З ст. 369 КК України звільняються від криміна­льної відповідальності організатори, пособники, підмовни­ки, а також посередники в хабарництві, оскільки їх звіль­нення від відповідальності цим законом не передбачено.

В діях особи, яка у зв'язку з вимаганням у неї хабара до його давання звернулася до органів влади з метою викрити того, хто вимагає хабар, складу злочину немає. Тому вона звільняється від відповідальності не на підставі ч. З ст. 369 КК України, а на підставі пункту 2 ст. б КПК. Гроші й інші цінності, які ця особа з метою викриття вимагателя переда­ла йому, на підставі пункту 5 ст. 81 КПК повертаються за­конному власникові.'

Карається давання хабара:

за ч. 1 ст. 369 КК - штрафом від двохсот до п'ятисот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­женням волі на строк від двох до п'яти років;

за ч. 2 ст. 369 КК - позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.