3.3.16. Залишення у небезпеці

Небезпечне для життя становище може бути наслідком хвороби, старості, малолітності, непритомності, сильного сп'яніння та іншого безпорадного стану, перебуваючи в якому особа потребує негайної допомоги.

Об'єктивна сторона злочину полягає в злочинній бездія­льності - винна особа усвідомлює необхідність негайного подання допомоги потерпілому, але не виконує цього обов'язку. Мотиви неподання допомоги потерпілому суттє­вого юридичного значення не мають.

Суб єктивна сторона залишення в небезпеці характеризує­ться умислом - винна особа усвідомлює небезпечність для життя і здоров'я потерпілого і байдуже ставиться до настання смерті потерпілого чи тяжких наслідків для його здоров'я.

Кримінальна відповідальність за залишення у небезпеці настає у випадках, коли той, хто залишив потерпілого без до­помоги, зобов'язаний був піклуватися про нього і мав змогу надати йому допомогу, а також тоді, коли він сам поставив потерпілого у небезпечне для життя становище.

Частина 2 ст. 135 КК передбачає відповідальність за зали­шення матір'ю своєї новонародженої дитини у випадку, коли ма-пр уже не перебувала в обумовленому пологами стані.

Частина 3 ст. 135 передбачає відповідальність за кваліфі­кований вид цього злочину, кваліфікуючою ознакою якого є настання смерті потерпілого або інших тяжких наслідків. До настання смерті потерпілого чи інших тяжких наслідків вин­ний ставиться байдуже, тобто з побічним умислом. Якщо винний, залишаючи потерпілого у небезпечному для життя чи здоров'я становищі, бажав настання його смерті, то діян­ня є навмисним убивством (ст. 115 КК України).

Відповідальність за ст. 135 КК настає з шістнадцяти років. Карається залишення в небезпеці за ч. 1 ст. 135 КК - об­меженням волі на строк двох років або позбавленням волі на строк до двох років, за ч. 2 ст. 135 КК - позбавленням волі на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк, азач.Зст.135- позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3.3.17. Неподання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя становили

Стаття 136 КК встановлює загальний юридичний обов'я­зок подати допомогу кожному, хто такої допомоги погребує внаслідок перебування у небезпечному для життя становищі.

Подати допомогу особі, яка перебуває у небезпечному для життя становищі, означає:

а) подати їй допомогу самому (відвезти до медичної уста­нови, подати необхідні ліки, одежу, їжу, притулок тощо);

б) викликати необхідні служби (швидку медичну допомо­гу, пожежну команду, міліцію);

в) покликати інших осіб, які здатні подати допомогу по­терпілому тощо.

Неподання допомоги полягає у невиконанні встановленого законом обов'язку подати допомогу особі, яка перебуває у небезпечному для життя становищі, якщо внаслідок такої без­діяльності сталася смерть потерпілого або тяжкі тілесні

ушкодження.

Відповідальність за ст. 136 КК настає лише за умови, якщо особа мала можливість подати допомогу, відповідальність виключається, якщо в неї такої можливості не було.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується

умислом, умисел побічний, оскільки суб'єкт усвідомлює небезпе­чність становища (без цього немає вини) і байдуже ставиться до настання тяжких наслідків для потерпілого.

Відповідальність за залишення в небезпечному становищі виключається у випадках: а) коли потерпілий сам міг вжити необхідних заходів і б) коли допомога потерпілому була вже непотрібною (у випадках негайного настання смерті).

Частина 2 ст. 136 КК передбачає відповідальність за не-надання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває у небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу.

Частина 3 ст. 136 КК передбачає відповідальність за

неподання допомоги, якщо така бездіяльність призвела до настання смерті потерпілого.

Суб'єктами відповідальності за неподання допомоги є особи, яким виповнилося шістнадцять років.

Карається неподання допомоги за ч. 1 ст. 136 КК -штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, за ч. 2 ст. 136 КК - штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ареш­том на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, а за ч. З ст. 136 КК - обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.