Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

21.1. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Зростання злочинів міжнародного характеру турбує людство тому, що ці злочини заподіюють занадто тяжкі, у більшості випадків незворотні наслідки: війни, величезні руйнування, загибель мільйонів людей, голод, знищення місць проживання і т. інше. Значного поширення у сучас­них умовах набули такі злочини як міжнародне шахрай­ство, контрабанда кольорових металів, зброї і наркотиків, незаконні банківські операції з використанням підроблених документів. Для захисту державної і національної безпеки всі держави встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, які у рівній мірі посягають на інтереси всіх дер­жав, на інтереси кожного жителя планети.

Розділ XX Кримінального кодексу України містить статті, які передбачають відповідальність за найбільш поширені злочини проти миру (статті 436-440 КК), безпеки людства (ст. 441, 442, 446 КК) та міжнародного правопорядку (ст. 443-445 КК).

21.2. Пропаганда війни

Пропагандою війни у ст. 436 КК України називаються:

а) публічні заклики до агресивної війни; б) публічні закли­ки до розв'язування воєнного конфлікту, тобто заклики до невизначеного кола осіб з метою схилити їх до агресивної війни чи воєнного конфлікту; в) виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Злочин, передбачений ст. 436 КК, містить «формаль­ний» склад злочину - діяння вважається закінченим злочи­ном з моменту проголошення таких закликів незалежно від їх наслідків, або з моменту виготовлення матеріалів із за­кликами до розв'язування воєнного конфлікту чи до агре­сивної війни.

Пропаганда війни вчинюється умисно і умисел лише прямий, оскільки суб'єкт вчинює діяння з метою спровоку­вати чи викликати агресивну війну чи воєнний конфлікт.

Суб'єктами відповідальності за ст. 436 КК України є осудні особи, яким на момент вчинення злочину виповни­лося шістнадцять років.

Карається пропаганда війни

- виправними роботами на строк до двох років або аре­штом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

21.3. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

Планування, підготовка, розв'язування та ведення агре­сивної війни є злочином проти миру.

Агресивною війною у міжнародному праві називається застосування воєнної сили для захоплення території, поне­волення народів іншої країни.

Підготовка і планування агресивної війни - це розробка планів, закуповування і виготовлення зброї, підготовка і будівництво воєнних споруд, укріплень, широке виробниц­тво літаків, танків тощо.

Розв'язуванням агресивної війни можуть бути провока­ційні заяви на адресу майбутньої жертви, провокаційні ак­ції, імітації нападу тощо.

Ведення агресивної війни - це безпосередні бойові дії проти супротивника з метою захоплення його території чи досягнення інших агресивних намірів, планів.

Злочин вважається закінченим з моменту підготовки чи планування агресивної війни, а також з моменту розв'язу­вання, тобто вчинення дій, що свідчать про намір розв'яза­ти агресивну війну, чи з моменту початку бойових дій.

Планування, підготовка, розв'язування агресивної війни вчинюється умисно з метою захоплення чужої території чи поневолення інших народів або з метою досягнути інших агресивних намірів.

Відповідальними за планування, підготовку, розв'язу­вання або ведення агресивної війни чи агресивних воєнних дій є посадові особи держави - агресора як військові, так і цивільні, які безпосередньо вчинювали діяння, передбачені ст. 437 КК.

Карається планування, підготовка, розв'язування та ве­дення агресивної війни:

за ч. 1 ет. 437 КК - позбавленням волі на строк від, семи до дванадцяти років;

за ч. 2 ст. 437 КК - позбавленням волі на строк від деся­ти до п'ятнадцяти років.