3.3.25. Насильницьке донорство

Донорство, тобто добровільне вилучення крові у лю­дини з метою використання крові для лікування хворих є справою гідності і честі, проявом гуманізму.

Згідно з Законом України від 29 червня 1995 року «Про донорство крові та її компонентів» (ВВР.- 1995.- № 23.-Ст. 183) донорство — це добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові та її компонентів для подальшого безпосереднього використання її для лікуван­ня виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне меди­чне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров'я України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучати­ся до виконання донорської функції лише у разі подальшо­го використання отриманих від них крові та (або) її компо­нентів виключно для проведення наукових досліджень, ви­готовлення діагностикумів та інших продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров'ю донора не буде заподіяно шкоди.

За особистим визначенням донора давання крові та (або) її компонентів може здійснюватися безоплатно або з оплатою, порядок якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, за її рахунок може здійснюватися заготівля та зберігання її власної крові та (або) її компонентів, а також крові та (або) її компонен­тів, отриманих від інших донорів, з метою використання їх у необхідних випадках для подання медичної допомоги та­кій особі, членам її сім'ї або іншим особам (ст. 2 Закону).

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я (ст. 8 Закону).

Насильницьке, примусом чи обманом вилучення крові у людини визнається злочином і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 144 КК.

Насильницьке донорство тобто, застосування примусу чи обману для вилучення крові у неповнолітнього або у особи, яка перебувала у безпорадному стані чи була у ма­теріальній залежності від винного кваліфікується за ч. 2 ст. 144 КК. За ч. З ст. 144 КК кваліфікується насильницьке донорство, вчинене за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу крові.

Насильницьке донорство вчинюється умисно. Відповідальними за насильницьке донорство є всі осудні особи, що досягли шістнадцятирічного віку.

Карається насильницьке донорство за ч. 1 ст. 144 КК -позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого, а за ч. 2 ст. 144 КК - обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, а за ч. З ст. 144 КК - позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3.3.26. Розголошення лікарської таємниці

Лікарською таємницею є відомості про захворювання певних осіб на венеричну хворобу, ВІЛ-інфекцію, іншу тяжку невиліковну хворобу тощо.

Зокрема Законом України «Про запобігання захворю­вання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соці­альний захист населення» відомості про наявність у особи ВІЛ-інфекції визнаються лікарською таємницею.

Розголошення лікарської таємниці може бути вчинене будь-яким способом - усно, письмово, по телефону, тощо, який (спосіб) юридичного значення не має.

Розголошення лікарської таємниці містить склад злочи­ну, якщо таке розголошення спричинило тяжкі наслідки -розірвання шлюбу, шкоду здоров'я потерпілого тощо.

Діяння утворює склад злочину при умисному розголо­шенні лікарської таємниці.

Відповідальними за розголошення лікарської таємниці є лише медичні працівники, яким такі відомості стали відо­мими у зв'язку з виконанням винною особою своїх профе­сійних обов'язків.

Карається незаконне розголошення лікарської таємниці штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян, або громадськими роботами на строк до двох­сот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.