19.2.14. Завідомо неправдиве показання

Неправдиві показання свідків чи потерпілих, а також неправдивий висновок експерта чи неправдивий переклад перекладача посягають на правосуддя, чинять перешкоди

його здійсненню.

Про відповідальність за давання неправдивих показань у кримінальній справі попереджу ються: свідки (ст. 167 КПК), потерпілі (ст. 171 КПК), експерт за давання неправдивого

висновку (ст. 196 КПК), перекладач за неправдивий пере­клад (ст. 128 КПК). Порушення такого попередження утво­рює об'єктивну сторону злочину. Неправдивими визнаю­ться показання (висновок, переклад), які не відповідають дійсним подіям, обставинам, які є перекрученням фактів.

Неправдиві показання, поєднані з обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або зі штуч­ним створенням доказів обвинувачення чи з корисливою метою визнаються вчиненими при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 384 КК).

Неправдивість показань (висновку, перекладу) встанов­люється лише судом при виголошенні вироку. З цього мо­менту злочин визнається закінченим.

Неправдиві показання (висновки, переклади) вчинюють­ся умисно як завідомо неправдиві. Помилки складу цього злочину не утворюють.

Суб'єктами злочину є особи, зазначені у ст. 384 КК України - свідки, потерпілі, експерти, перекладачі. Підозрю­вані, обвинувачені і підсудні за завідомо неправдиві пока­зання кримінальної відповідальності не несуть.

Карається завідомо неправдиве показання:

за ч. 1 ст. 384 КК - виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або об­меженням волі на строк до двох років;

за ч. 2 ст. 384 КК - виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

19.2.15. Відмова свідка від давання показань або експерта чи перекладача від виконання своїх обов'язків

На свідків, експертів і перекладачів покладається юри­дичний обов'язок дати у суді або при провадженні поперед­нього слідства чи дізнання показання, що визнаються дока­зами у кримінальній справі.

Склад злочину утворюють також відмова свідка від пока­зань, відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків під час прова­дження розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою ьпеціальною комісією Верховної Ради України.

Невиконання цих обов'язків зазначеними особами без по-ВДжних причин утворює об'єктивну сторону злочину. Пова­жними визнаються причини відмови: недостатня компетент­ність експерта чи недостатність наданих йому матеріалів (ст. 77 КПК), недостатнє знання мови перекладачем тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту чіткої і катего­ричної відмови дати показання, зробити висновок чи пере­клад. Відмова від давання показань, висновку чи перекладу вчинюється умисно незалежно від мотивів відмови.

Суб'єктами відповідальності за ст. 385 КК можуть бути лише свідки, експерти і перекладачі. Згідно зі ст. 63 Конс­титуції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Ці учас­ники кримінального процесу не підлягають відповідально­сті за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається • законом (ч. 2 ст. 385 КК).

Карається відмова свідка, експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків:

- штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців