3.3.3. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

Умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження характе­ризуються такими ознаками:

1) у момент заподіяння вони не небезпечні для життя потерпілого;

2) не мають наслідків, передбачених ст. 121 КК України;

3) спричинюють тривале порушення функцій будь-якого органу;

4) спричинюють інший тривалий розлад здоров'я.

Порушеннями функцій будь-якого органу Правила на­зивають послаблення функцій органів людини (мови, зору, слуху, рук, ніг і т. ін.). Це можуть бути і випадки повної, але тимчасової втрати органом його функцій.

Іншим тривалим розладом здоров'я визнаються випадки заподіяння шкоди здоров'ю, якщо воно не було пов'язане з порушенням функцій якого-небудь органу, але викликало втрату працездатності менше ніж на одну третину (наприк­лад, зараження якоюсь хворобою).

Тривалим вважається таке порушення функцій органів чи інший розлад здоров'я, для поновлення яких необхідно більше 3 тижнів (більше 21 дня).

Згідно з Правилами тривалими визнаються і такі тілесні ушкодження, які викликали тимчасову втрату працездатно­сті на строк більше 21 дня, або постійну втрату працездат­ності менше однієї третини (від 10 % до 33 %).

Умисне середньої тяжкості тілесне пошкодження, внаслі­док якого сталася смерть, настання якої винний не передба­чав, кваліфікується за ст. 119 КК як необережне вбивство.

За наявності у заподіяних тілесних ушкодженнях ознак як тяжкого, так і середньої тяжкості, скоєне має бути ква­ліфікованим за статтею КК України, яка передбачає відпо­відальність за найбільш тяжкий їх вид. Наприклад, за ч. 1 ст. 121 КК, якщо тілесне ушкодження має ознаки тяжкого і середньої тяжкості, оскільки тяжке тілесне ушкодження завжди містить у собі й ознаки тілесного ушкодження се­редньої тяжкості. На цій підставі такі випадки не утворю­ють сукупності злочинів.

Частина 2 ст. 122 КК передбачає підвищену відпові­дальність за умисні середньої тяжкості тілесні ушкоджен­ня якщо вони були вчинені з метою залякування потерпі­лого чи його родичів або були примусом до вчинення по­терпілим певних дій.

Відповідальність за тілесні ушкодження середньої тяж­кості настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК України).

Карається умисне середньої тяжкості тілесне ушко­дження за ч. 1 ст. 122 КК позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох ро­ків або обмеженням волі на строк до трьох років, а за ч. 2 ст.'122 КК - позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3.3.4. Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкоджен­ня, яке було заподіяне у стані сильного душевного хвилю­вання (фізіологічного афекту), що раптово виникло внаслі­док протизаконного насильства або тяжкої образи винного потерпілим, визначається як заподіяне при пом'якшуючих відповідальність обставинах (п. 7 ст. 66 КК України).

Обставини, що пом'якшують відповідальність, у складі злочину ст. 123 КК є обов'язковою ознакою.

Протизаконне насильство може бути фізичним - удари, побої, тілесні ушкодження, позбавлення волі, зв'язування і т. ін., або психічним - погроза заподіяти фізичну чи майно­ву шкоду і т, ін. Таке насильство має бути істотним, тобто здатним викликати сильне душевне хвилювання, реальним, а не уявним.

Для застосування ст. 123 КК необхідно довести, що наси­льство було протизаконним. Насильство робітників органів правоохорони щодо злочинця, незалежно від його психічно­го стану, не може бути визнане таким, що здатне викликати сильне душевне хвилювання (фізіологічний афект).

Тяжка образа потерпілим винного - всіляке істотне приниження честі та гідності, зроблене у непристойній формі; такою теж може бути образа, спроможна викликати сильне душевне хвилювання. Як свідчить слідча та судова практика, найчастіше така образа спричинюється прини­женням національної гідності, релігійного почуття, подру­жньою зрадою і т. ін.

Протизаконне насильство чи тяжка образа може відно-ситися як до того, хто заподіяв тілесне ушкодження, так і до інших осіб. Наприклад, Верховний Суд України визнав правильною кваліфікацію дій К. за ст. 123 КК, який обухом сокири заподіяв 3. тяжке тілесне ушкодження за те, що 3. побив його маму'.

Для застосування ст. 123 КК важливо визначити два ча­сових інтервали:

а) час між протиправним насильством чи тяжкою обра^ зою і виникненням сильного душевного хвилювання. Цей час може бути коротким і тривалим. Юридичного значення ця обставина не має: сильне душевне хвилювання може викликати і таке протизаконне насильство (чи тяжка обра­за), яке було вчинене як нещодавно, так і давно;

б) час між виникненням сильного душевного хвилюван­ня і заподіянням тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Для злочину, передбаченого ст. 123 КК характерною ознакою є негайне виникнення наміру заподіяти шкоду потерпілому, яка може визнаватися як заподіяна при обста­винах, що пом'якшують відповідальність лише тоді, коли вона була заподіяна у стані сильного душевного хвилюван­ня (фізіологічного афекту).

Сильне душевне хвилювання - це така душевна буря, та­ке сильне психічне напруження всіх сил людини, яке не мо­же бути тривалим. Як свідчить практика, такий стан триває не більше кількох хвилин. Тільки у цей час заподіяна шкода може бути визнана як заподіяна у стані сильного душевного хвилювання і кваліфікуватися за ст. 123 КК України.

Ст. 123 КК передбачає відповідальність лише за умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідальність за необережно заподіяні саме такі тіле­сні ушкодження за таких обставин настає за ет. 128 КК.

Як зазначив Верховний Суд України, умисне тяжке тіле­сне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпі­лого, але скоєне у стані сильного душевного хвилювання, підпадає під ознаки ст. 123 КК, а не ч. 2 ст. 121 України.

Якщо тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні у стані сильного душевного хвилювання, але з метою захисту від небезпечного нападу і з перевищенням меж необхідної оборони, то вони кваліфікуються не за ст. 123 КК, а за ст. 124 КК, оскільки ця стаття має більш пом'якшуючу від­повідальність обставину.

' Див.: Радянське право-1973-№ 8.-С 107.

² Там само- 1982г. - № 4- С. 89.

Відповідальність за тілесні ушкодження середньої тяж­кості, заподіяні у стані сильного душевного хвилювання і в стані необхідної оборони, незалежно від інших обставин, за чинним законодавством не настає.

Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження у етані сильного душевного хвилювання, на­віть при обставинах, що обтяжують відповідальність (внас­лідок якого настала смерть потерпілого, чи внаслідок якого настало переривання вагітності тощо), кваліфікується за ст. 123 КК, а не за ст. 121 КК України.

Кримінальна відповідальність за заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання настає з шістнадцяти років (ч. 1 ст. 22 КК України).

Карається умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне у етані фізіологічного афекту, гро­мадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років або виправ­ними роботами на той самий строк.