8.36. Незаконна приватизація державного, комунального майна

Порядок і умови проведення в Україні приватизації майна державних підприємств регулюються Законами України:

-І від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна держа­вних підприємств» (ВВР- 1992.- № 24.- Ст. 348);

- від 6 березня 1992 р. «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (ВВР.- 1992.- № 24.- Ст. 350);

- від 10 квітня 1992 р. «Про оренду майна державних

підприємств» (ВВР.-1992-№ ЗО);

- від 10 липня 1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі України» (ВВР.-1996.-№41);

від 6 березня 1992 р. «Про приватизаційні папери» (ВВР-1992-№ 38-Ст. 562).

Незаконною визнається приватизація, яка була проведе­на з порушенням закону.

Стаття 233 КК встановлює відповідальність за незакон­ну приватизацію, яка була проведена з:

а) заниженням вартості об'єкта приватизації;

б) використанням підроблених приватизаційних паперів;

в) іншим порушенням закону, а також приватизація об'єкта, який не підлягає приватизації.

Вартість майна об'єктів, що підлягають приватизації, визначається згідно з «Методикою оцінки вартості майна під час приватизації», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. за № 1114.

Перелік об'єктів, які не підлягають приватизації, дається у ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції Закону від 19 лютого 1997 р.).

Незаконна приватизація об'єкта державної власності у великих розмірах (у тисячу разів більше неоподатковувано­го мінімуму доходів громадян) або вчинена за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за ч. 2 ст. 233 КК.

Незаконна приватизація майна державних підприємств вчинюється умисно і, як правило, з корисливих мотивів.

Якщо незаконна приватизація майна державних підпри­ємств поєднана з вилученням такого майна і обернення йо­го у власність когось із суб'єктів приватизації, то скоєне утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 191 КК і 233 КК.

Відповідальними за незаконну приватизацію є особи, які були уповноважені на проведення приватизації.

Карається незаконна приватизація державного, кому­нального майна:

за ч. 1 ст. 233 КК - позбавленням волі на строк від трьох ДО п'яти років;

за ч. 2 ст. 233 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

8.37. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів

Порядок реалізації і використання приватизаційних па­перів встановлено Законом України від 6 березня 1992 р. «Про приватизаційні папери» (ВВР.- 1992.- № 24), у редак-Ші Закону від 7 липня 1992 р. (ВВР.- 1992.- № 38, ст. 562);

Указом Президента України від 26 листопада 1994 р.

«Про заходи щодо забезпечення прав громадян на викорис­тання приватизаційних майнових сертифікатів» (Урядовий кур'єр, 1994.- 1 грудня), а також «Положенням про прове­дення сертифікатних аукціонів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1995 р. № 218 (Державний інформаційний бюлетень про привати­зацію- 1995- №5).

Згідно з законом Приватизаційний майновий сертифікат є іменним, і право розпоряджатися ним має лише його власник.

Незаконні операції з приватизаційними паперами:

а) їх продаж чи купівля особою, яка не є їх власником;

б) розміщення чи передача їх без належного дозволу,

в) інші протизаконні операції - утворюють склад злочи­ну, передбаченого ч. 1 ст. 234 КК.

Вчинення таких дій повторно, або особою, що була рані­ше судимою за ст. 233 КК чи ст. 235 КК, або організованою групою чи посадовою особою визнається вчиненням при обтяжуючих обставинах і кваліфікується за ч. 2 ст. 234 КК.

Частина 3 ст. 234 передбачає відповідальність за викра­дення приватизаційних паперів, незалежно від способу і розміру викрадення. Викрадення приватизаційних паперів з іншими речами (майном) утворює сукупність злочинів, пе­редбачених статтями 185-190 КК і ч. З ст. 234 КК.

Незаконні дії з приватизаційними паперами вчинюються умисно.

Відповідність за таке діяння настає з шістнадцяти років.

Караються незаконні дії щодо приватизаційних паперів:

за ч. 1 ст. 234 КК - штрафом у розмірі від ста до п'яти­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обме­женням волі на той же строк;

за ч. 2 ст. 234 КК - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років;

за ч. З ст. 234 КК - позбавленням волі на строк від трьох до семи років.