3.3.18. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

Охорона життя та здоров'я дітей має особливе значення для суспільства, і тому ці блага є важливими об'єктами кри­мінально-правової охорони. На певних осіб покладаються суспільні обов'язки щодо захисту життя чи здоров'я дітей (вихователі, лікарі, акушери, няні, медичні сестри тощо).

Невиконання чи неналежне виконання цими особами своїх професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя чи здоров'я неповнолітніх, якщо внаслідок недбало­го чи несумлінного до них ставлення було заподіяно істот­ну шкоду здоров'ю потерпілого, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК.

Якщо така недбалість призвела до настання смерті непо­внолітнього потерпілого або цим були заподіяні інші тяжкі наслідки (заподіяння шкоди здоров'ю кількох дітей, захво­рювання на тяжку невиліковну хворобу тощо), то діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 137 КК.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується, у більшості випадків,- злочинною недбалістю.

Відповідальними за діяння, передбачене ст. 137 КК, є спеціальні суб'єкти, тобто особи, на яких були покладені спеціальні обов'язки щодо охорони життя і здоров'я дітей. Це можуть бути особи, що вже досягли шістнадцяти років.

Карається неналежне виконання обов'язків щодо охо­рони життя та здоров'я дітей за ч. 1 ст. 137 КК - штрафом до п ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років, або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, а за ч. 2 ст. 137 КК - обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3.3.19. Незаконна лікувальна діяльність

Лікарюванням визнається діяльність, що полягає у вста­новленні діагнозу захворювання, призначенні ліків та про­цедур, застосуванні різноманітних засобів і методів впливу на тіло хворого. Не є лікарюванням пропагування методів і ліків, лікування певних хвороб, фармацевтична діяльність.

Право на лікарювання мають лише особи, що мають на­лежну медичну освіту - лікарі, фельдшери, акушери, мед­сестри, тобто особи, які закінчили відповідні медичні навчальні заклади, а також особи, які мають ліцензії на лі- , кувальну діяльність, що видаються Міністерством охорони ! здоров'я України. Особи, які не мають належної медичної освіти, і ліцензії Міністерства охорони здоров'я України є суб'єктами цього злочину, якщо вони досягли 16-річного віку.

Обов'язковою ознакою цього злочину є настання тяжких наслідків - розладу здоров'я або смерті потерпілого.

Незаконне лікарювання вчинюється необережно. Умис­не заподіяння шкоди здоров'я кваліфікується за ст. 121, 122

чи ст. 125 КК.

Відповідальними за незаконне лікарювання можуть бути всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років.

Карається незаконне лікарювання виправними робота­ми на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.