21.4. Порушення законів та звичаїв війни

Гаагські конвенції про закони та звичаї війни 1899 і 1907 рр. і Женевська конвенція 1949 р. про захист жертв війни ви­знали злочинами жорстоке поводження з військовополоне­ними чи з цивільним населенням, застосування примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування заборонених міжнародним правом засобів ведення війни (ч. 1 ст. 438 КК).

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обстави­нах, якщо порушення законів та звичаїв війни було поєдна­не з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 КК).

Порушення законів та звичаїв війни вчинюється умисно.

Відповідальними за порушення законів та звичаїв війни є всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років, які були виконавцями діянь, перелічених у ст. 438 КК, а також особи, які віддали наказ про вчинення таких дій.

Карається порушення законів та звичаїв війни:

за ч. 1 ст. 438 КК - позбавленням волі на строк від вось­ми до дванадцяти років;

за ч. 2 ст. 438 КК - позбавленням волі на строк від деся­ти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

21.5. Застосування зброї масового знищення

Зброєю масового знищення називається атомна, ядер­на, хімічна, біологічна зброя та всі інші види зброї, засто­сування якої призводить до масового знищення людей, зруйнування значних територій.

Предметом злочину, передбаченого ст. 439 КК, можуть бути всі види зброї масового знищення, заборону якої за­твердила Верховна Рада України.

Діяння вважається закінченим з моменту подання ко­манди на застосування такої зброї і початку її виконання.

Злочин визнається вчиненим при обтяжуючих обстави­нах, якщо застосування зброї масового знищення призвело до настання тяжких наслідків - загибелі людей або великих зруйнувань (ч. 2 ст. 439 КК).

Застосування зброї масового знищення вчинюється умис­но, оскільки особа, яка віддає наказ чи виконує такий наказ, передбачає настання наслідків - масового знищення людей чи масових зруйнувань. Вольовий момент психіки уже не може змінити його ставлення до настання таких наслідків.

Відповідальними за застосування зброї масового знищення є всі особи, які його застосували - і командири (на­чальники) і підлеглі.

Карається застосування зброї масового знищення:

за ч. 1 ст. 439 КК - позбавленням волі на строк від вось­ми до дванадцяти років;

за ч. 2 ст. 439 КК - позбавленням волі на строк від вось­ми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

21.6. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення

Стаття 440 КК передбачає відповідальність за:

а) розроблення - конструювання, планування, пошук, вдосконалення та ін.;

б) виробництво - виготовлення, вироблення, приготу­вання до застосування тощо;

в) придбання - купівля, обмін, придбання в кредит тощо;

г) зберігання - різні види створення умов для збережен­ня годності на певні строки;

д) збування - продаж, обмін, передача під заставу тощо;

е) транспортування - переміщення, доставка,- зброї ма­сового знищення.

Предметом цього діяння можуть бути всі види зброї ма­сового знищення, забороненої міжнародними договорами, підписаними Верховною Радою України.

Злочин, передбачений ст. 440 КК, вважається закінче­ним з моменту розробки, вироблення, придбання, зберіган­ня, збування чи транспортування зброї масового знищення незалежно від настання злочинних наслідків.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом.

Відповідальними за розробку, виробництво, та всі інші операції зі зброєю масового знищення є всі осудні особи, які досягли віку шістнадцяти років.

Карається розроблення, виробництво, придбання, збері­гання, збування, транспортування зброї масового знищення

- позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.