2. Практика судів України в кримінальних справах.- к., 1993.

3. Практика судів України у кримінальних справах.-1993-1995-К., 1996.

4. Коржанський М. Про зміст кримінальної погрози.— Юридичний вісник України.-1997.-№ 41, 43.

5. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів.- Київ,

1998.

6. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Час­тина Особлива. Курс лекцій.- Київ, 1998.

7. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права.- Київ,

1999.

8. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів.- Київ, 2000.

9. Коржанський М. Й. Науковий коментар Криміналь­ного кодексу України.- Київ, Атіка, 2001.

10. Кримінальне право України. Особлива частина. Під­ручник.-Київ, 1998.

Тема 20. Військові злочини

20.1. Загальна характеристика військових злочинів

Статтею 65 Конституції України встановлено обов'язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та тери­торіальну цілісність України. Головною державною струк­турою, призначеною для збройного захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, є Збройні .сили України. На Збройні сили України покладається завдан­ня обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність (ст. 17 Конституції України).

Своє державне і національне призначення Збройні сили України здатні виконати лише при високій боєздатності і боєготовності, які забезпечуються належним порядком проходження військової служби військовослужбовцями.

Військовими називаються злочини, які посягають на встановлений порядок несення військової служби. Порядок несення військової служби визначається законодавством України, зокрема, Законом від 25 березня 1992 р. «Про за­гальний військовий обов'язок і військову службу».'

Відповідальними за військові злочини є лише військово­службовці і військовозобов'язані під час проходження ни­ми навчальних або перевірних зборів. Початком військової служби визнається день відправки громадянина військко­матом до військової частини, а кінцем - день прийняття на військовий облік у військкомат після повернення з військо­вої частини.

Відповідальність за військові злочини згідно з ч. 1 ст. 22 КК України настає з шістнадцяти років. Згідно з Женевсь­кою конвенцією «Про поводження з військовополоненими» (1949 р.) кримінальній відповідальності за військові злочи­ни підлягають і військовополонені, якщо їх діями порушує­ться порядок несення служби у державі перебування.

Співучасниками військових злочинів (пособниками, під­бурювачами чи організаторами) можуть бути і приватні особи - не військовослужбовці.

Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений законодавством України порядок несення, проходження військової служби.

Порядок несення військової служби є і головним безпо­середнім об'єктом значної кількості військових злочинів, зокрема, передбачених ст. 402^08, 410-434 КК України. Додатковими безпосередніми об'єктами військових злочи­нів можуть бути честь та гідність, здоров'я, власність, ав­торитет військової влади та деякі ін.

Об'єктивна сторона військових злочинів має багато фа­культативних ознак - воєнний час (час перебування Украї­ни у стані війни з іншою державою), бойова обстановка (час безпосереднього зіткнення Збройних сил), час бою (відрізок часу, протягом якого продовжувався бій), поле бою (місце на землі, на воді чи в повітрі, де відбувався бій), район воєнних дій (територія, яку займала військова части­на під час ведення бойових операцій). Для конкретних складів злочинів ці ознаки е обов'язковими.

Військовими визнаються лише злочини, передбачені ст. 402^435 КК України. За вчинення військовослужбовця­ми інших злочинів, передбачених іншими статтями Кримі­нального кодексу України, відповідальність настає за цими загальними статтями КК України.