11. Якщо один злочин є способом, складовою части­ною об'єктивної сторони іншого злочину, то перший з них поглинається другим.

Наприклад, володіння вогнепальною зброєю при банди­тизмі, заподіяння тілесних ушкоджень при вбивстві і т. ін.

12. При конкуренції самостійної, окремої норми і нор­ми про співучасть у більш тяжкому злочині застосову­ється норма про співучасть.

Правильна кваліфікація - це правильне та одноманітне застосування закону, що дуже важливо для:

1) охорони особи, її прав та законних інтересів;

2) здійснення правосуддя;

3) охорони громадського правопорядку;

4) захисту інтересів держави.

Значення правильної кваліфікації злочинів полягає в то­му, що вона:

1) є необхідною передумовою здійснення єдиної демо­кратичної законності;

2) є необхідною передумовою проведення єдиної карної політики нашої держави;

3) гарантія захисту прав особи.

Верховний Суд України постійно вимагає, щоб суди не­ухильно дотримувалися вимог закону стосовно правильної кваліфікації злочинів, і ніякі відхилення від цієї вимоги не допустимі.

Література до теми

1. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение.-К, 1967.

2. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-право­вого ставлення в вину.- К., 1996.

3. ГериензонА. А. Квалификация преступлений-М., 1947.

4. Зелинский А. Ф. Квалификация повторних преступле­ний.-Волгоград, 1976.

5. Коржанский Н. Й. Объект посягательства и квалификация преступлений.-Волгоград, 1976.

6. Коржанський М. Й, Кваліфікація злочинів.-К., 1998.

7. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Час­тина Особлива. Курс лекцій.- Київ, 1998.

8. Кримінальне право України. Особлива частина. Під­ручник-Київ, 1998.

9. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права- Київ, 1999.

10. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів- Київ, 2000.

11. Коржанський М. Й. Науковий коментар Криміналь­ного кодексу України.- Київ, Атіка, 2001.

12.Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации прес­туплений-М., 1972.

13.Куринов Б. А. Научньїе основи квалификации прес­туплений-М., 1984.

14. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике.- К., 1995.

Тема 2. Злочини проти основ

НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

2.1. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України

Першим розділом Особливої частини Кримінального кодексу України є злочини, що посягають на основи націо­нальної безпеки України. До них належать злочини, перед­бачені статтями 109-114 КК.

Злочинами проти основ національної безпеки Украї­ни називаються діяння, які посягають на конституцій­ний лад, державну безпеку, суверенітет, територіальну недоторканність, обороноздатність та політичні і еко­номічні засади Української держави.

Об'єктом злочинів проти основ національної безпеки України є її державний та суспільний устрій, суверені­тет, територіальна недоторканність, обороноздатність

та загалом конституційний лад.

Ці злочини являють собою певні посягання (як дії, так і бездіяльність), спрямовані на шкоду Українській державі. Більшість із цих злочинів містять формальні склади:

1) дії, вчинені з метою насильницького повалення конс­титуційного ладу та дії, спрямовані на захоплення держав­ної влади,- ст. 109 КК;

2) посягання на життя державного чи громадського дія­ча-ст. 112КК;

3) державна зрада - ст. 111 КК;

4) шпигунство - ст. 114 КК;

5) а також посягання на територіальну цілісність і тери­торіальну недоторканність України - ст. 110 КК.

Один із цих злочинів містить матеріальний склад злочи­ну - диверсія - ст. 113 КК.

Суб'єктивна сторона злочинів проти основ національної безпеки України характеризується прямим умислом та, як правило, антиукраїнською метою - метою повалення чи

послаблення Української держави.

Антиукраїнська мета - намір заподіяти шкоду Українсь­кій державі - визначається у ст. 109, 110-112 КК України, тобто у більшості статей.

Ці ознаки є визначальними у понятті злочинів проти ос­нов національної безпеки України.

Злочинами проти основ національної безпеки України визнаються злочини, передбачені кримінальним

за­конодавством України, є навмисні посягання, спрямо­вані на знищення або ослаблення українського держав­ного чи суспільного ладу України.

В залежності від безпосереднього об'єкта посягання злочини проти основ національної безпеки України розпо­діляються на такі групи:

1. Злочини, що посягають на державну безпеку:

а) державна зрада - ст. 111 КК;

б) шпигунство - ст. 114 КК;

в) посягання на територіальну цілісність України -ст.ИОКК.

2. Злочини, що посягають на політичні засади України:

а) посягання на життя державного чи громадського дія­ча-ст. 112КК;

б) дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади — ст. 109 КК України.

3. Злочини, спрямовані на економічні засади України:

а) диверсія - ст. 113 КК України.

Слід враховувати, що такий розподіл злочинів проти ос­нов національної безпеки України - умовний.

Багато із цих посягань спрямовані на заподіяння шкоди не одному, а декільком безпосереднім об'єктам.