3.2.3. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини

Вбивство, передбачене ст. 117 КК, має лише йому при­таманні специфічні властивості:

1. Таке вбивство вчинює мати і позбавляє життя своєї дитини.

2. Вбивство вчинюється матір'ю під час пологів або ж відразу після них.

3. Вбивство спрямоване на життя новонародженої дити­ни, яка тільки ще народжується або яка тільки що народи­лася.

Всі ці ознаки вбивства матір'ю своєї новонародженої ди­тини враховані законодавцем, і тому воно вважається вчине­ним при дуже пом'якшуючих відповідальність обставинах.

Стаття 117 КК передбачає відповідальність за вбивство дитини тільки матір'ю. Якщо подібне вбивство вчинює бать­ко чи хтось інший з родичів, то вони підлягають відпові­дальності на загальних підставах за ст. 115 КК. Інші, крім матері, особи можуть бути співучасниками вбивства, вчи­неного матір'ю. У таких випадках їхні дії кваліфікуються за ст. 27 і ст. 117 КК. Вбивство може кваліфікуватися за ст. 117 КК лише тоді, коли дитину вбила мати, яка цю ди­тину народила. Вбивство чужої дитини, незалежно від будь-яких обставин, не може кваліфікуватися за ст. 117 КК.

Стаття 117 КК передбачає відповідальність за вбивство, яке було вчинене матір'ю під час пологів, або відразу після них. Якщо після пологів минув деякий час, то заподіяне вбивство, хоча б і матір'ю своєї новонародженої дитини, не може кваліфікуватися за ст. 117 КК.

Не охоплюється ст. 117 посягання на життя плоду ще до пологів. Такі дії кваліфікуються як аборт (ст. 134 КК

України).

Відповідальними за ст. 117 КК е особи, яким виповни­лося чотирнадцять років.

Карається умисне вбивство матір'ю своєї новонаро­дженої дитини обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років.

3.2.4. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони

Кримінальна відповідальність за вбивство, передбачене ст. 118 КК, настає лише тоді, коли воно було вчинене у стані необхідної оборони, але винний явно, безсумнівно перевищив її межі. Критерій явності, очевидності виходу за межі необхідності, як свідчить практика, недостатній, бо що для однієї людини явне, очевидне, то для іншої - неяв­не, неочевидне. Адже безсумнівно, що в усіх випадках, ко­ли судове рішення у кримінальній справі змінюється, то немає такої явності, очевидності, а отже, немає перевищен­ня меж необхідності. Тому логічним було б законополо­ження, що забороняє будь-яку зміну судового рішення у справі, де було застосовано законодавство про необхідну

оборону. Бо всіляка така зміна у подібних справах перетворює суд (районний чи міський) у стройову роту. «Вам не очевидно, а нам очевидно!». Ніяких інших підстав, доказів чи аргументів ці зміни не мають.

Злочинність убивства у стані необхідної оборони поля­гає в тому, що заподіяння такої шкоди нападаючому не бу­ло необхідним. Винний міг у цьому разі захистити свої ін­тереси (чи іншої особи) без заподіяння смерті. Але оскільки це було вчинено для захисту правоохоронних інтересів від нападу потерпілого, то вбивство у стані необхідної оборони з перевищенням її меж визнається законом, учиненим при пом'якшуючих відповідальність обставинах.

За змістом закону перевищення меж необхідної оборо­ни - це явна, очевидна невідповідність захисту характерові і небезпеці нападу, коли при цьому нападаючому без необ­хідності навмисно спричинюється шкода - смерть.

Якщо нападаючому була заподіяна шкода з необережно­сті (навіть смерть), то це не буде перевищенням меж необ­хідної оборони.

Перевищення меж необхідної оборони може статися лише під час оборони, коли винний перебував у стані необ­хідної оборони і діяв з мотиву захисту. Якщо ж цього стану ще не було, тобто напад ще не почався, і не було ніяких підстав вважати, що він негайно неминуче почнеться, або напад уже закінчився, і не було з чого зробити висновку, що він продовжуватиметься, то заподіяна у таких випадках шкода не може кваліфікуватися за ст. 118 КК. Відповідаль­ність у таких випадках настає на загальних підставах як за звичайний злочин проти особи (ст. 115 КК України). Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, слід враховувати не лише відпо­відність чи невідповідність знаряддя захисту і нападу, але й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідно­шення сил нападаючих і тих, хто захищається, а саме: місце і час, раптовість нападу, неготовніеть до його відбиття, кількість нападаючих і тих, хто захищається, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я тощо) та інші обставини.

При цьому треба мати на увазі, що згідно з ч. 4 ст. 36 КК не може бути перевищення меж необхідної оборони у ви­падку, коли смерть нападаючому була заподіяна особою, яка через сильне душевне хвилювання, викликане суспіль­не небезпечним посяганням, не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи оостановщ захисту. Не може бути перевищенням меж необхідної оборони і у випадках заподіяння смерті нападаю­чому, якщо це був захист від нападу озброєної особи чи групи осіб, а також у випадках відсічі протиправному вторг­ненню у житло чи інше приміщення (ч. 5 ст. 36 КК).

Стаття 118 КК охоплює також вбивство злочинця під час його затримання з метою доставити до відповідних ор­ганів влади, якщо при цьому були перевищені межі необ­хідності і злочинцеві була заподіяна явно зайва шкода.

Якщо вбивство було вчинене у стані необхідної оборони з перевищенням її меж і той, хто захищався, одночасно пе­ребував у стані фізіологічного афекту, то його дії кваліфі­куються за ст. 118 КК, тобто за більш м'яким законом, а не заст. 116КК'.

Заподіяння при перевищенні меж необхідної оборони тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть, за відсутності умислу на позбавлення життя, кваліфікується за ст. 124 КК.

Замах на вбивство не підпадає під ознаки ст. 118 КК, бо при цьому не може бути перевищення меж необхідної оборони.

Значні особливості має оцінка діяння при Заподіянні шкоди у стані так званої уявної оборони, тобто тоді, коли в дійсності нападу не було, а винному лише здалося, що на нього нападають.

Відповідальність за вбивство у стані уявної оборони на­стає в залежності від конкретних обставин:

а) воно підпадає під ознаки ст. 118 КК - якщо обставини події давали підстави вважати, що це був справжній напад, але винний перевищив межі тієї шкоди, яка була б необхід­ною при відповідному реальному посяганні;

б) воно охоплюється ст. 115 КК - якщо обставини не да­вали підстав для сумлінної помилки про напад, і винний міг розібратися в обставинах подій, але не звернув на це досить уваги, був неуважним, байдужим;

в) позбавлення життя виключає кримінальну відпо­відальність, якщо обставини події давали достатні підстави вважати, що відбувається дійсне, реальне посягання, і вин­ний не міг усвідомлювати своєї помилки .

' Див.: Постанови президії Вінницького обласного суду від 8 серп­ня 1991 р. у справі Ю.- Практика судів України в кримінальних

справах.- С. 116-117.

² Див.: п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільне небезпеч­них посягань».- Постанови Пленуму Верховного Суду України.- К., 1995-С. 29.

Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, охоплює­ться ст. 118 КК і в тих випадках, коли воно має обтяжуючі ознаки, передбачені п. п. 1, 2, 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України . Відповідальність за ст. 118 КК настає з шістнадцяти

Карається вбивство при перевищенні меж необхідної оборони позбавленням волі на строк до двох років або ви­правними роботами на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.