19.2.16. Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку

Стаття 386 КК передбачає відповідальність за різні впливи на свідків, потерпілих та експертів з метою пере­шкоджання правосуддю.

Склад злочину утворюють перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних ко­місій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до да­вання завідомо неправдивих показань чи висновку способом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з пом­сти за раніше дані показання чи висновок. Засобами цих ді­янь є: підкуп, погрози вбивством, застосування насильства, знищення майна потерпілих чи їх близьких або шантаж що­до свідка, потерпілого чи експерта.

Діяння, передбачене ст. 386 КК України, вчинюється умисно з різних мотивів - корисливості, помсти, особистої заінтересованості тощо.

Відповідальність за ст. 386 КК України настає з шістнад­цяти років.

Карається перешкоджання з'явленню свідка, потерпі­лого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку:

- штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

19.2.17. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

З метою повного, всебічного і об'єктивного викриття злочину орган дізнання, слідчий і прокурор у необхідних випадках письмово попереджає свідків, потерпілих, екс­перта і перекладача про їх обов'язок не розголошувати пев­них даних слідства (ст. 121 КПК).

Порушення цього обов'язку, розголошення даних досу­дового слідства стороннім особам, незалежно від способу і форми, утворює об'єктивні ознаки злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли дані слідства, про нерозголошення яких особа була письмово попереджена, стали відомі хоча б одній сторонній (стосов­но певної кримінальної справи) особі.

Розголошення даних попереднього слідства або дізнання може бути умисним і необережним, наприклад, при теле­фонній розмові, що була підслухана сторонньою особою, або при втраті листа і т. ін.

Відповідальними можуть бути лише особи, які були пи­сьмово попереджені органом дізнання, слідчим чи проку­рором про обов'язок не розголошувати даних попереднього слідства чи дізнання. Стаття 387'КК України на підозрюва­них та обвинувачених не поширюється.

Розголошення даних досудового слідства або дізнання суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи бра­ла ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, прини­жують її честь і гідність, кваліфікується за ч. 2 ст. 387 КК.

Карається розголошення даних досудового слідства або дізнання:

за ч. 1 ст. 387 КК - штрафом від п'ятдесяти до ста не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправ­ними роботами на строк до двох років.

за ч. 2 ст. 387 КК - штрафом від ста до трьохсот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

19.2.18. Приховування майна

Приховування майна, що підлягає конфіскації, є ухи­ленням від додаткового покарання за вчинення злочину (ст. 59 КК України). Винна особа приховує все або частину свого власного майна, яке підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано (ст. 388 КК).

Предметами утаювання можуть бути: належне винній особі майно, грошові суми, цінні папери (крім зазначених у Додатку до Кримінального кодексу), а також ті предмети, що були використані винним як засоби чи знаряддя вчи­нення злочину (ст. 81 КПК).

Склад злочину утворює одне з діянь: а) приховування майна: б) розтрата майна (споживання, використання, зни­щення тощо), яке підлягає конфіскації, або на яке було на­кладено арешт чи яке було описано.

Приховування майна вчинюється умисно з метою ухи­лення від конфіскації майна. Відповідальними є лише осо­би, майно яких було описано чи на майно яких було накла­дено арешт у зв'язку з вчиненим ними злочином.

Карається приховування майна:

- штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.