20.3.4. Погроза або насильство щодо начальника

Стаття 405 КК України передбачає відповідальність за психічне насильство, застосоване підлеглим до начальника. Змістом насильства є погроза вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження або нанести побої у зв'язку з виконан­ням начальником обов'язків з військової служби.

Склад злочину утворює погроза начальникові незалежно від форми (усно, письмово, по телефону тощо), реальності погрози і її виконання.

Погроза начальникові вчинюється умисно з метою заля­кування начальника.

Насильство щодо начальника полягає у заподіянні йому

тілесних ушкоджень або побоїв у зв'язку з виконанням на­чальником обов'язків з військової служби. Насильство щодо начальника, вчинене групою осіб або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи у бойовій обстановці, квалі­фікується за ч. З ст. 405 КК.

Не утворює цього злочину насильство, вчинене з особис­тих неприязних стосунків (ревнощі, заздрощі тощо). Насильство щодо начальника вчинюється умисно. Карається погроза або насильство щодо начальника:

за ч. 1 ст. 405 КК - триманням у дисциплінарному бата­льйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк;

за ч. 2 ст. 405 КК - позбавленням волі на строк від двох до семи років;

за ч. З ст. 405 КК - позбавленням волі від п'яти до деся­ти років.

20.3.5. Порушення статутних правил взаємостосунків між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості

Стаття 406 КК України передбачає відповідальність за насильницькі дії (нанесення побоїв, тілесних ушкоджень тощо) щодо військовослужбовця іншим військовослужбов­цем, які не перебувають у взаємовідносинах підлеглості.

Порушення статутних правил взаємостосунків між вій­ськовослужбовцями вчинюється умисно незалежно від мо­тивів діяння.

Порушення статутних правил, вчинене щодо кількох осіб, або таке, що спричинило заподіяння потерпілому се­редньої тяжкості чи легкого тілесного ушкодження чи мало характер знущання або глумлення над військовослужбов­цем, визнається вчиненим за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 406 КК України). Вчинення такого діяння групою осіб або із застосуванням зброї чи із заподіянням тяжких на­слідків визнається вчиненим за особливо обтяжуючих об­ставин (ч. З ст. 406 КК).

Карається порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлег­лості:

за ч. 1 ст. 406 КК - триманням у дисциплінарному ба­тальйоні на строк до одного року або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 406 КК - триманням у дисциплінарному бата­льйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років;

за ч. З ст. 406 КК — позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

20.3.6. Самовільне залишення військової частини або місця служби

Частина 1 ст. 407 КК України передбачає відповідаль­ність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а части­на 2 ст. 407 КК - офіцером, прапорщиком, мічманом чи військовослужбовцем надстрокової служби.

Самовільним визнається залишення військової частини чи місця служби без належного на те дозволу командира частини (підрозділу).

Самовільне залишення частини чи місця служби визна­ється злочином, передбаченим ст. 407 КК України, якщо воно продовжувалося понад три доби, але не більше одного місяця. Склад злочину утворює також запізнення без поваж­них причин на такий самий строк при звільненні з військо­вої частини, при призначенні, переводі, з відрядження, від­пустки або з лікувального закладу.

Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обстави­нах, якщо залишення військової частини чи місця служби тривало понад один місяць (ч. З ст. 407 КК України), або якщо воно було вчинене в умовах воєнного стану або в бо­йовій обстановці (ч. 4 ст. 407 КК).

Бойовою обстановкою називається безпосереднє зітк­нення частини (підрозділу) з озброєним супротивником і ведення бою (з озброєною групою чи бандою, з озброєними порушниками кордону тощо). Бойова обстановка може ви­никнути не тільки у воєнний, але і в мирний час.

Самовільне залишення військової частини або місця служби вчинюється умисно.

Карається самовільне залишення військової частини або місця служби:

за ч. 1 ст. 407 КК - триманням у дисциплінарному бата­льйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 407 КК - штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років;

за ч. З ст. 407 КК— позбавленням волі на строк від двох позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

За ч. 4.ст 407 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років