12.9.6 Облік витрат на кормовиробництво

Значну частину продукції, отриманої від вирощуваних у галузі рослинництва культур, використовують на кормові цілі. Відповідно до чинного порядку обліку на субрахунку 231 «Рослинництво» рахунка 23 «Виробництво» обліковується не лише виробництво цієї продукції, а й переробка її, з доведенням до стану, придатно­го для згодовування тваринам. Для цього відкривають аналітичні рахунки: заготів­ля силосу, заготівля сінажу.

На аналітичному рахунку «Заготівля силосу» обліковують витрати із силосу­вання зеленої маси та іншої продукції сільськогосподарських культур, включаючи такі роботи: очистка і підготовка ям та інших силосних споруд до приймання си­лосної маси, транспортування й закладка силосної маси, трамбування, вкриття ям, траншей та інші роботи.

Відповідно, на цей же аналітичний рахунок відноситься заробітна плата з відрахуваннями на соціальні заходи робітників, зайнятих силосуванням, вартість нафтопродуктів, електроенергії, амортизаційні відрахування за силосними спо­рудами, витрати на ремонт силосних споруд і обладнання, послуги допоміжних виробництв, вартість малоцінних предметів тощо. На цей рахунок списують також вартість зеленої маси, використаної на силос, та інших компонентів (гичка, солома, сіль, хімічні препарати та консерванти тощо).

За кредитом цього аналітичного рахунка відображають оприбуткування силосу в кореспонденції з рахунком 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» в оцінці за плановою собівартістю протягом року з доведенням у кінці року до фактич­ної. Слід зауважити, що оприбуткування силосу проводять після закінчення терміну на ферментацію, тобто не раніше 20 діб, але не пізніше ніж через ЗО діб після закладан­ня силосної маси у сховище. При закладанні у господарстві силосу від різних культур облік витрат і обчислення його собівартості ведуть окремо за кожною культурою.

720

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Облік витрат і виходу продукції із заготівлі сінажу проводиться аналогічно до силосування. За дебетом аналітичного рахунка обліковують витрати на ви­робництво сінажу, включаючи й сінажну масу. Оприбутковується готова продук­ція — сінаж, за плановою собівартістю, з коригуванням її у кінці року до фактичної. Оприбуткування сінажу проводять через 7-10 діб після закладання сінажної маси.

Загальну масу заготовленого силосу (сінажу) визначають множенням його об'єму на масу 1 м³. Проміри сховищ роблять до завантаження їх силосною (сінаж­ною) масою.

12.9.7 Облік витрат на незавершене виробництво у рослинництві

Окремим об'єктом обліку витрат у рослинництві є види сільськогосподар­ських робіт під урожай наступного року. Аналітичний облік витрат під урожай майбутнього року ведеться по кожному найменуванню робіт, а саме: посів озимих зернових на зерно; підняття зябу; лущіння стерні; внесення органічних добрив; внесення мінеральних добрив; посів овочевих культур на зиму; снігозатримання (у IV кварталі); підготовка теплиць; підготовка парників і т. ін. Аналітичні рахунки також можуть відкриватися в розрізі культур, якщо відомо, під яку саме культуру виконуються роботи, наприклад: «Озима пшениця врожаю майбутнього року», «Озиме жито врожаю майбутнього року».

Усі витрати з незавершеного виробництва на аналітичних рахунках обліко­вують за тією ж номенклатурою статей, що й витрати під урожай поточного року. У наступному році згадані витрати підлягають розподілу. При цьому, якщо відо­мо, під які культури виконувалися роботи, витрати прямо списують на відповідні аналітичні рахунки. Наприклад, на початку нового року з аналітичного рахунка «Озима пшениця врожаю майбутнього року» дані про витрати відносять на аналі­тичний рахунок «Озима пшениця врожаю поточного року».

У більшості випадків виконуються такі сільськогосподарські роботи під уро­жай майбутнього року, які неможливо віднести на конкретну культуру, оскільки в момент їх здійснення ще незрозуміло, до вирощування яких культур вони від­носяться (підняття зябу під ярі культури, внесення органічних добрив, снігозатри­мання і т. ін.). Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських робіт списують у витрати поточного шляхом розподілу. Розподіл цих витрат здійснюєть­ся за кожною статтею пропорційно до фактичної площі посіву кожної культури не пізніше 1 липня, коли стане відомо, яку площу займе конкретна культура. З цією метою складають спеціальний розрахунок, у якому за об'єктами обліку відобража­ють суму розподілених витрат незавершеного виробництва. За кожним видом робіт розраховують витрати на 1 га (усього і постатейно), множать їх на площу, фактично

721

бухгалтерський облік в агроформуваннях

зайняту відповідною культурою, і визначають суми витрат по культурах. Розподіл витрат постатейно необхідний для визначення елементів витрат минулого і поточ­ного років під певну культуру та отримання необхідних даних для аналізу собівар­тості продукції рослинництва (табл. 12.13).

Витрати, пов'язані із сівбою багаторічних трав (підготовка ґрунту, вартість до­брив, насіння та інші разові витрати), які обліковуються у складі незавершеного ви­робництва, рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів (2-4 роки). Для цього складається аналогічна таблиця, де за базу розподілу буде прийнято кількість років експлуатації.

Витрати на вапнування та гіпсування ґрунтів, які проводять за рахунок влас­них коштів, обліковують на окремому аналітичному рахунку в розрізі регламенто­ваних статей витрат. Однак замість статті «Насіння і садивний матеріал» вводиться стаття «Сировина і матеріали». Оскільки тривалість дії вапна та гіпсу становить 5-7 років, витрати на виконання цих робіт відносять на сільськогосподарські куль­тури за статтями пропорційно до зайнятих площ рівномірно протягом 5-7 років. Спочатку визначають суму витрат на один рік і списують її щорічно протягом вста­новленого терміну.

Таблиця 12.13

Розрахунок розподілу фактичних витрат минулого року між культурами поточного року

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

До витрат майбутнього року відносять витрати на роботи з докорінного по­ліпшення сіножатей й пасовищ, які зазвичай розподіляють протягом 3-4 років, первинного окультурення меліоративних земель (витрати на внесення торфу, до­брив тощо) — 7 років.

На суму розподілених витрат незавершеного виробництва дебетується субрахунок 231 «Рослинництво» (аналітичні рахунки з обліку витрат за відпо­відними культурами врожаю поточного року) і кредитується субрахунок 231 «Рослинництво» (аналітичний рахунок відповідного виду незавершеного виробни­цтва у рослинництві).