6.1.2 Класифікація основних засобів

Важливе значення для організації обліку основних засобів має їх правильна кла­сифікація. У залежності від характеру участі основних засобів у процесі відтворення їх поділяють на виробничі й невиробничі. Виробничі основні засоби безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будівлі, спору­ди, передавальні пристрої, машини, обладнання тощо). Невиробничі основні засоби не беруть участь у процесі виробництва і призначені для обслуговування культурно-побутових потреб працівників підприємства (будівлі дитячих садків, лазень, пралень, житлово-комунальне господарство, обладнання в цих будівлях тощо).

За належністю розрізняють власні та орендовані основні засоби. Власні основ­ні засоби обліковуються на балансі підприємства. Орендовані — це засоби, взяті у тимчасове користування в інших фізичних або юридичних осіб за відповідну пла­ту. Вони обліковуються на балансі орендодавця.

За використанням основні засоби поділяють на діючі (знаходяться в експлуа­тації) та недіючі (знаходяться на складі, в запасі, на консервації та ін.).

У залежності від цільового призначення та характеру виконуваних функцій основні засоби класифікують за певними групами. Група основних засобів — су­купність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. Виділяють такі групи основних засобів у бухгалтерському обліку:

• група 1 «Основні засоби»:

1. Земельні ділянки;

2. Капітальні витрати на поліпшення земель;

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої;

4. Машини та обладнання;

5. Транспортні засоби;

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі);

7. Робоча і продуктивна худоба;

8. Багаторічні насадження;

9. Інші основні засоби;

• група 2 «Інші необоротні матеріальні активи»:

1. Бібліотечні фонди;

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи;

295

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

3. Тимчасові (нетитульні) споруди;

4. Природні ресурси;

5. Інвентарна тара;

6. Предмети прокату;

7. Інші необоротні матеріальні активи; група 3 «Незавершені капітальні інвестиції». Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи — це

капітальні інвестиції У будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію; придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуа­тацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

У податковому обліку згідно із Законом України «Про оподаткування прибут­ку підприємств» у редакції від 24.12.2002 p. № 349TV основні засоби мають назву «основні фонди». Під терміном «основні фонди» розуміють матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяль­ності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

• група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні при­строї, в т. ч. житлові будинки та їх частини (квартири та місця загального ко­ристування), вартість капітального поліпшення землі;

• група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

• група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

• група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматично­го оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у т. ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Групування основних фондів необхідне для нарахування амортизації за пра­вилами податкового обліку. Проте на практиці іноді важко визначити, до якої саме групи належить той чи інший об'єкт основних фондів. Згідно з постановою Кабіне­ту Міністрів України від 04.05.93 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» розроблено класифікацію основних фондів. Класифікацію побудовано за ознакою функціонального призначення основних засобів. Виділяють наступні групи:

• група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої;

296

ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

група 2 — транспортні засоби, включаючи вантажні і легкові автомобілі; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади й інстру­менти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної інформації; • група 3 — інші основні фонди, які не увійшли до груп 1 і 2, включаючи сіль­ськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу, а також багаторічні насадження.

Кожному найменуванню основних засобів у Державному класифікаторі України «Класифікація основних фондів ДК 013-97», затвердженому наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології і сертифікації від 19.08.1997 р. № 507, відповідає шестирозрядний цифровий код, що характеризує: групу (1-й знак), підгрупу (2-й знак), клас (3-й і 4-й) і тип (5-й і 6-й знаки) об'єктів. Тому при визначенні основних фондів з метою податкового обліку слід використо­вувати згаданий Класифікатор з урахуванням чинних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».