7.5 Облік фінансових інвестицій за журнально-ордерною формою

Для обліку операцій за рахунками 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» та 35 «Поточні фінансові інвестиції» призначено Журнал-ордер № 3 с.-г. та відомість.

Облік здійснюється в розрізі окремих аналітичних рахунків і субрахунків, із зазначенням залишку на початок місяця, обороту за дебетом і кредитом, залишку на кінець місяця.

Схему запису в регістрах з обліку довгострокових і поточних фінансових ін­ вестицій подано на рис. 7.1.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Розділ 8

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

8.1 Визначення, визнання і функції власного капіталу

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих заснов­никами (учасниками) й оцінюється за вартістю майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, облікова формула капіталу набуває вигляду:

К = А, оскільки 3 = 0, (8.1)

де К — власний капітал;

А — активи (вартість майна);

З — зобов'язання.

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед юридичними і фізичними особами. Боргові зобов'язання перед кредиторами підприємства задовольняються за рахунок його активів. З урахуванням залучених коштів власний капітал (тобто капітал, який належить власникам підприємства) визначається як різниця між вартістю його майна і зобов'язаннями:

К = А-3. (8.2)

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Слід відзначити, що сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна, яка не відображає поточну вартість прав власників підприємства. На величину

400

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики підприємства, що стосуються обраних принципів, методів і процедур для визначення та оцінки елементів та статей балансу, зокрема, його активів і зобов'язань.

Власний капітал є одним із найважливіших показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства. Він виконує такі функції:

• довгострокового фінансування — перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

• самостійності і влади — розмір власного капіталу визначає ступінь незалеж­ності та впливу його власників;

• фінансування ризику — власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

■ розподілу доходів і активів — частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна у разі ліквідації підприємства;

• відповідальності і захисту прав кредиторів — забезпечення вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників.

Джерелами утворення власного капіталу є: внески власників підприємства у вигляді грошових коштів та інших активів; накопичення суми нерозподіленого прибутку, що залишається на підприємстві. Власний капітал може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не пов'язаного із зростанням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необорот­них активів), одержання активів у формі дарчого капіталу.

За формою власний капітал поділяється на:

• інвестований (вкладений або сплачений) капітал;

• дарчий капітал;

• нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їх номі­нальною вартістю, а також додатково вкладений капітал.

Дарчий капітал — додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів.

Нерозподілений прибуток — це частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, що була не розподілена між акціонерами, : а знову інвестована у підприємство.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

• статутний капітал, — сума якого визначається в установчих документах і під­лягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі господарюючих одиниць;

• додатковий капітал (нереєстрований) — це додатково вкладений капітал, дар­чий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний (реєстрований) і додатковий (нереєстрований) капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал — це первинне джерело інвестування і фор­мування майна підприємства. На відміну від додаткового капіталу, він забезпечує

401

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

регулювання відносин власності и управління підприємством, його розмір не може бути меншим від встановленої законодавством суми.

Дані про власний капітал подаються в І розділі пасиву балансу, в розрізі його складових: статутний, пайовий, додатковий вкладений капітал, інший додатковий і капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Крім цих складових, влас-ний капітал представлений ще такими статтями, як неоплачений капітал, вилуче-ний капітал і непокритий збиток. Ці статті мають від'ємне значення і зменшують розмір власного капіталу за відповідний період.