15.5 Коригування фінансової звітності

на інфляцію

Порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, на вплив інфляції та загальні вимоги до розкриття інформації про неї у примітках до фінан­сової звітності визначає П(С)БО 22 «Вплив інфляції», затверджене наказом Мініс­терства фінансів України від 28.02.2002 р. № 147.

Норми П(С)БО 22 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім бюджетних установ), які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язані опри­люднювати фінансову звітність. Такими суб'єктами підприємницької діяльності є відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії.

Показники річної фінансової звітності підприємства лідлягають коригу­ванню із застосуванням коефіцієнта коригування за умови досягнення значення

869

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ Щ

кумулятивного приросту інфляції 90 % і більше. Коефіцієнт коригування — відно­шення індексу інфляції на дату балансу (кінець звітного року) та на дату визнання (переоцінки) відповідної статті звітності. Кумулятивний приріст інфляції визна­чається добутком індексів інфляції за останні три роки, включаючи звітний. Фак­тичні індекси інфляції визначаються й оприлюднюються центральним органом виконавчої влади у галузі статистики — Держкомстатом.

Фінансова звітність складається у грошовому вимірнику, а в умовах інфляцій­них процесів оцінка її статей відображає ціни різних періодів часу. Тому всі активи, зобов'язання і власний капітал коригують з урахуванням зміни купівельної спро­можності гривні від дати їх визнання до дати коригування шляхом застосування коефіцієнта коригування. Датою коригування є дата, на яку складається фінансова звітність за рік, у якому кумулятивний приріст інфляції перевищив 90 % (31.12 звітного року). Записи результатів коригування в регістрах і на рахунках бухгал­терського обліку не здійснюються.

Для різних видів операцій активів, зобов'язань і власного капіталу застосову­ються неоднакові методики коригування.

Монетарні активи і монетарні зобов'язання (дебіторська і кредиторська за­боргованість, погашення якої передбачається у грошовій формі, а також грошові кошти та їх еквіваленти) не коригують, оскільки вони й так виражені з урахуван­ням купівельної спроможності національної грошової одиниці — гривні. Якщо у підприємства є договір з іншою стороною (наприклад, з банком), який передбачає здійснення перерахунку (індексацій) в умовах інфляції депозитів, облігацій, то таке підприємство монетарні активи коригує в розмірах, зазначених у договорі.

Показники немонетарних статей Балансу, якщо вони на дату коригування вже визначені за справедливою вартістю, також не коригуються. Якщо ж справед­ливу вартість таких показників визначено раніше, до настання дати коригування фінансової звітності, то показники немонетарних статей балансу коригуються за коефіцієнтом коригування, який визначається діленням індексу інфляції на дату коригування на індекс інфляції на дату встановлення справедливої вартості (пере­оцінки).

Показники немонетарних статей Балансу, наведені за первинною (наприклад, запаси, незавершене виробництво) або за залишковою (наприклад, основні засо­би, нематеріальні активи) вартістю, коригуються на коефіцієнт коригування, який визначається діленням індексу інфляції на дату коригування на індекс інфляції на дату визнання відповідного активу, зобов'язання і власного капіталу.

Якщо скоригована вартість немонетарних активів перевищує суму майбутніх економічних вигод від їх використання (чисту вартість реалізації запасів, ринкову вартість фінансових інвестицій тощо), то ця скоригована вартість приймається в сумі очікуваного відшкодування.

870

«IB ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

При коригуванні основних засобів, нематеріальних активів коригують їх первин­ну (переоцінену) вартість на коефіцієнт коригування, який визначається діленням індексу інфляції на дату коригування на індекс інфляції на дату придбання (переоцін­ки). Аналогічно коригується показник зносу (амортизації) цих необоротних активів.

При коригуванні показника незавершеного будівництва його вартість кори­гують послідовно на суми капітальних інвестицій за роками (кварталами) їх здій­снення із застосуванням коефіцієнта, який визначається діленням індексу інфляції на дату коригування на індекс інфляції на дату здійснення капітальних інвестиції (або на дату переоцінки незавершеного будівництва).

При коригуванні вартості запасів враховують їх оборотність та метод оцінки їх вибуття. Наприклад, якщо запаси при вибутті оцінюються за методом ФІФО, то в балансі до коригування вони будуть наведені за вартістю, що дорівнює цінам, які діяли в періоді не їх придбання, а ближче до дати коригування. Відповідно до методу оцінки вибуття запасів застосовується коефіцієнт коригування з середньо­річним індексом інфляції або індексом інфляції на дату придбання останніх партій запасів, які становлять їх залишок на дату коригування.

Показник нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) у скоригованому ба­лансі визнається як відповідна різниця між скоригованими статтями активу і пасиву.

У Звіті про фінансові результати всі показники (крім собівартості реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг) коригуються на коефіцієнт, який визначається ді­ленням індексу інфляції на дату коригування на індекс інфляції на дату визнання доходів і витрат у відповідній статті Звіту про фінансові результати. П(С)БО 22 передбачає за умови рівномірного одержання доходів і здійснення витрат застосо­вувати для визначення коефіцієнта коригування середньорічний індекс інфляції замість індексу інфляції на дату визнання. При цьому середній індекс не може бути застосовано для коригування доходів і витрат, пов'язаних з немонетарними статтями, які визнано активами або зобов'язаннями у попередніх звітних періодах (амортизація необоротних активів, доходи і витрати майбутніх періодів тощо).

Собівартість реалізованої продукції (товарів) коригується після коригування вартості запасів готової продукції (товарів) на початок і кінець звітного року та кори­гування собівартості виготовленої за звітний рік продукції (собівартості придбаних товарів). Скоригована собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг) коригуєть­ся складанням скоригованої вартості залишків незавершеного виробництва і скори­гованої річної суми витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та вирахуванням скоригованої вартості залишку незавершеного виробництва на кінець року.

Отже, скоригована собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визна­чається додаванням до скоригованої вартості залишків запасів готової продукції на початок року скоригованої собівартості виготовленої за звітний рік готової продукції та вирахуванням скоригованої вартості залишків готової продукції на кінець року. Скоригована вартість реалізованих товарів складається із суми скори­гованої собівартості придбаних за звітний рік товарів, збільшеної на скориговану

871

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

собівартість залишків товарів на початок звітного року, зменшену на скориговану собівартість залишків товарів на дату коригування (кінець звітного року).

У Звіті про фінансові результати для відображення прибутку (збитку) від зне­цінення монетарних статей внаслідок інфляції є рядок 165 «Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті». Для обчислення цього показника визначаєть­ся різниця між залишком грошових коштів на кінець звітного року до коригування і скоригованим залишком грошових коштів на кінець звітного року (на дату кори­гування). Ці дані отримують із рядка 430 Звіту про рух грошових коштів.

Оскільки для складання розділу І «Операційна діяльність» Звіту про рух гро­шових коштів П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу, то скоригова-ний Звіт про рух грошових коштів у цій частині складається в основному на підста­ві скоригованих показників Балансу і Звіту про фінансові результати.

Показники, які не можливо одержати безпосередньо із скоригованого Звіту про фінансові результати (нараховані і сплачені відсотки, сплачена сума податку на прибуток, надходження (видаток) грошових коштів внаслідок надзвичайних подій), для скоригованого Звіту про рух грошових коштів визначаються із засто­суванням коефіцієнта коригування на індекс інфляції на дату визнання операцій з рухом цих грошових коштів. У такому самому порядку коригуються показники грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності.

Показники скоригованого Звіту про власний капітал визначаються відповід­но до П(С)БО 5 на основі даних скоригованої фінансової звітності. Показники, які неможливо безпосередньо отримати із скоригованої фінансової звітності (сума переоцінки активів, розподіл прибутку, внески до статутного капіталу і вилучення з нього тощо) коригують на коефіцієнт коригування, який визначається (до немо-нетарних позицій) діленням індексу інфляції на дату коригування на індекс інфля­ції на дату здійснення відповідної операції.

У примітках (поясненнях) до скоригованої фінансової звітності:

• зазначається сам факт коригування;

• наводиться сума коригування основних засобів;

• наводиться розрахунок коригування собівартості реалізованої продукції (то­варів, робіт, послуг);

• відображаються індекси інфляції на дату коригування та її показники протя­гом поточного і попереднього звітних періодів, використані при коригуванні фінансової звітності.

Коригування фінансової звітності за П(С)БО 22 дасть змогу її користувачам мати більш точне уявлення про діяльність підприємства, яка здійснювалась в умо­вах високих темпів інфляції.

При складанні річного фінансового звіту за 2003 р. не застосовується П(С)БО 22, оскільки макроекономічна ситуація за останні роки за кумулятивним індексом інфляції не досягла параметрів, наявність яких викликала б необхідність коригу­вання показників звітності.

872

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ