12.9.8 Обчислення собівартості продукції рослинництва

Виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

• зерна, насіння соняшнику — франко-тік (франко-місце зберігання);

• соломи, сіна — франко-місце зберігання;

• цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів — франко-поле (франко-місце зберігання);

• плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітникарства, овочів закритого ґрунту — франко-пункт приймання (зберігання);

• соломки та трести льону, конопель — франко-пункт зберігання чи переробки (у підприємстві);

• насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур — франко-пункт збе­рігання;

• зеленої маси на корм — франко-місце споживання;

• зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул — франко-місце си­лосування, сінажування, виробництва борошна, гранул.

Усі наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції до реаліза­ції та її проведення відносять на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як виконання робіт на сторону, з відображенням у складі доходів.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листа та іншої побічної продукції рослинництва визначається, виходячи з розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури ви­ключається вартість побічної продукції.

723

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Зернові культури. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарно­го року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерно­відходами; при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи прирівнюються до нього з коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них повноцінного зерна.

Наприклад, у підприємстві зібрано 21 000 ц повноцінного зерна озимої пше­ниці та 2500 ц зерновідходів із вмістом в них зерна 60 %. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 586 200 грн. Розрахунок собівартос­ті одержаної продукції виконується таким чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 1500 ц (2500 х 60 : 100). Загальна його кількість з ура­хуванням зерновідходів дорівнюватиме 22 500 ц (21 000 + 1500). Собівартість 1 ц повноцінного зерна становитиме 26,05 грн. (586 200 грн.: 22 500 ц), а собівартість 1 ц зерновідходів — 15,63 грн. (26,05 х 1500 : 2500).

У разі вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат, включа­ючи додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядового зерна та зерновідходів), розподіля­ється між цими класами насіння (супереліта, еліта, І і II репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівартість 1 ц насіння визначається ді­ленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки (табл. 12.14).

Таблиця 12.14

Обчислення фактичної собівартості зерна озимої пшениці відповідних репродукцій

Класи насіння	Кількість зерна, ц	Реалізаційна ціна, грн./ц	Вартість за реалізаційними цінами, грн.	Коефіцієнт розподілу витрат	Сума фактичних витрат, грн.	Собівартість 1 ц насіння, грн.
Супереліта	800	127	101 600	0,211	21437	26,80
Еліта	1200	80	96 000	0,211	20 256	16,88
1 репродукція	1700	54	91800	0,211	19 370	11,39
II репродукція	2630	48	126 240	0,211	26 537	10,09
Разом	6330	X	415 640	X	87 600	X

724

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з ура­хуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи приймається на рівні 14 %). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві, та перероблених для внутрішньогосподарських потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

При потребі додатково розраховується фактична собівартість 1 ц кукурудзи в качанах.

Цукрові буряки. Виробнича собівартість 1 ц цукрових буряків (фабричних і маточних) визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і зби­рання (без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків, визначену шляхом зважування.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників від витрат, віднесе­них на всю вироблену продукцію, віднімається вартість гички і забракованих буря­ків та додаються витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами у звітному році. Поділивши цю суму на вагу буряків, закладених у кагати (у центне­рах), визначають собівартість 1 ц.

Облік витрат на догляд за кагатами, починаючи з січня, та витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому ана­літичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закла­дених на зберігання коренів. У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків, з урахуванням їх якості, та визначається собівартість 1 ц буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Вирощене насіння цукрових буряків та кормових буряків калькулюється в по­рядку, передбаченому для продукції зернових культур.

Льон та коноплі. Для визначення собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою (плановою) вартіс­тю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та об­робку насіння. Решта загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель (без вартості насіння) відносять на соломку. Собівартість соломки визначається діленням витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи коно­пель включає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортання, під­няття із стелищ тощо.

725

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Соняшник. Собівартість 1 ц насіння соняшнику визначається діленням за­гальної суми витрат на вирощування та збирання продукції (без вартості соняшни­чиння та кошиків у оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його доробки.

Тютюн та лікарські культури. Для визначення собівартості тютюнової сиро­вини, продукції лікарських та ефіроолійних культур витрати на вирощування від­повідних культур розподіляють між окремими видами одержаної продукції пропо­рційно її вартості за реалізаційними цінами.

Картопля. При вирощуванні ранньої картоплі стебла в господарстві можуть бути використані на силосування. У цьому разі вони оцінюються, виходячи із роз­рахунково-нормативних витрат на їх заготівлю.

Картопля оприбутковується з розподілом на стандартну і нестандартну. Нестандартну картоплю використовують на корм худобі й оцінюють за собівартіс­тю кормових буряків, з урахуванням поживності.

Для розрахунку собівартості 1 ц стандартної картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключається вартість оприбуткованих стебел та нестандартної картоплі. Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної про­дукції.

Приклад. Витрати на вирощування картоплі за звітний рік становлять 26 540 грн. Отримано від урожаю стандартної картоплі 398 ц, нестандартної — 64 ц (1ц містить 0,3 корм, од.), стебел для силосування — 370 ц в оцінці за розрахунко­во-нормативними витратами на їх заготівлю на суму 1020 грн. Середня собівартість кормових буряків, вирощених у господарстві, складає 4,15 грн., а їх поживність — 0,12 корм. од.

Вартість 1 ц нестандартної картоплі буде оцінено:

(4,15 х 0,3) : 0,12 = 10,38 грн.

Вартість усієї нестандартної картоплі:

10,38 х 64 = 664,32 грн.

Собівартість усієї стандартної картоплі:

26540 - 1020 - 664,32 = 24 855,68 грн.

Собівартість 1 ц стандартної картоплі:

24 855,68 :398 = 62,45 грн.

Овочівництво відкритого ґрунту. У спеціалізованих господарствах аналі­тичний облік витрат ведеться за окремими овочевими культурами або групами однорічних культур. Неспеціалізовані господарства облік затрат ведуть у цілому за овочевими культурами відкритого ґрунту.

Собівартість 1 ц продукції овочівництва відкритого ґрунту визначається ділен­ням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною вважається бадилля і продукція, що не була з різних причин реалізована і згодована худобі. Забраковані овочі оцінюються за собівартістю кормових буря­ків, з урахуванням кормових властивостей.

726

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Приклад. Витрати на вирощування огірків становлять 56 700 грн. Отримано від урожаю 1890 ц товарних огірків і 423 ц забракованих, які відправлені на ферму великої рогатої худоби. Собівартість 1 ц кормових буряків становить 4,15 грн. У 1 ц огірків міститься 0,06 ц корм, од., а в 1 ц коренеплодів — 0,12 ц корм. од. Розрахуємо собівартість огірків.

Визначаємо вартість 1 ц забракованих огірків:

4,15x0,06: 0,12 = 2,08 грн.

Обчислюємо вартість усіх забракованих огірків:

423 х 2,08 = 879,84 грн.

Витрати на товарні огірки:

56 700 - 879,84 = 55 820,16 грн.

Собівартість 1 ц товарних огірків:

55820,16: 1890 = 29,53 грн.

При веденні обліку витрат за групою овочевих культур розраховується серед­ня собівартість продукції цих культур. За необхідності визначення собівартості продукції кожної окремої культури витрати, обчислені в цілому за групою культур, розподіляють між окремими видами продукції пропорційно до її вартості за реалі-заційними цінами.

Приклад. Витрати на вирощуванні овочів (за групою овочевих культур) становлять 13 200 грн. Від урожаю отримано 500 ц овочів, із них: огірків — 100 ц, помідорів — 150 ц, капусти — 250 ц. Середня реалізаційна ціна 1 ц становить: огір­ків — 40 грн., помідорів — 60 грн., капусти — 20 грн.

Обчислення собівартості окремих видів продукції овочівництва при веденні обліку витрат за групою овочевих культур розглянемо у табл. 12.15.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Овочівництво закритого грунту. В овочівництві закритого ґрунту об'єктом об­числення собівартості є продукція, одержана в теплицях. Собівартість визначають за кожним видом одержаної продукції. Якщо в овочівництві закритого грунту витра­ти виробництва формуються за теплицею в цілому, то їх розподіляють між видами продукції пропорційно до вартості одержаної продукції за реалізаційними цінами.

До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на утримання сімей бджіл для запилення (без вартості одержаного меду та іншої продукції бджільни­цтва за реалізаційними цінами).

Приклад. Витрати на утримання теплиці становлять 8740 грн. Оприбутковано продукцію: огірки — 12 ц, цибуля на перо — 4 ц, редис — 9 ц. Реалізаційна ціна за 1 ц склала: на огірки — 510 грн., на цибулю на перо — 180 грн. і на редис — 360 грн. Витрати на утримання бджіл, які опилюють овочі в теплицях, становлять 430 грн. Від них отримано 10 кг меду в оцінці за реалізаційними цінами на суму 146 грн.

Встановлюємо витрати на утримання бджіл, які відносять на овочеві культури (огірки):

430 -146 = 284 грн.

Баштанні культури. Собівартість 1 ц продукції баштанних продовольчих куль­тур обчислюють діленням усіх витрат на їх обробіток і збір врожаю на фізичну масу оприбуткованої продукції. Якщо планування і облік ведуться в цілому за баштан­ними продовольчими культурами, то витрати на їх вирощування розподіляються між видами продукції пропорційно до їх вартості за реалізаційними цінами.

Таблиця 12.16

Обчислення собівартості продукції овочівництва закритого грунту

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Кормові та цукрові буряки, вирощені для годівлі худоби. Об'єктом розра­хунку собівартості продукції буряків, вирощених на корм худобі, є основна про­дукція — коренеплоди. Собівартість кормових буряків, а також цукрових буряків, вирощених для годівлі худоби, визначається діленням витрат (без вартості гички, оціненої за розрахунково-нормативними витратами на її заготівлю) на кількість одержаної продукції.

Сіяні трави. Об'єктами обчислення собівартості сіяних одно- та багаторічних трав є кожний вид одержаної продукції (зелена маса, насіння, сіно). Якщо трави використовуються для виробництва одного виду продукції, то обчислення со­бівартості проводиться простим методом і зводиться до ділення суми витрат за цією культурою на кількість одержаної продукції. При одержанні декількох видів продукції витрати на вирощування трав минулого і поточного років розподіляють пропорційно до площ, використаних для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносять безпосередньо на її собівартість.

При збиранні сіяних трав на насіння одержують основну продукцію (насіння) і побічну (солому), яку оцінюють за розрахунково-нормативними витратами на її заготівлю.

Вартість соломи виключається із загальної суми витрат, а решта суми станови­тиме собівартість одержаного насіння.

Приклад. Однорічні трави займають 230 га. Із них було використано на зелену масу 120 га, на сіно — 80, на насіння — ЗО га. Від урожаю однорічних трав отримано: зеленої маси — 18 400 ц, сіна — 2240, насіння — 250 та соломи — 600 ц за розрахун­ково-нормативними витратами на її заготівлю на суму 1200 грн.

Витрати на вирощування однорічних трав (без витрат на збирання, тран­спортування та доробку певних видів продукції) становлять 129 600 грн. Крім того, на збирання, транспортування й доробку продукції витрачено: на зелену масу — 12 420 грн., на сіно — 2430, на насіння — 5340 грн. Обчислимо собівартість 1 ц отриманої продукції.

Розрахунок собівартості продукції однорічних трав при одержанні декількох видів продукції наведено у табл. 12.17.

Обчислення собівартості продукції багаторічних трав має деякі особливості. Це обумовлено тим, що витрати з вирощування багаторічних трав розподіляють на витрати минулих років і поточного року. Витрати минулих років за багаторічними травами (підготовка ґрунту, посів багаторічних трав, вартість насіння та інші ви­трати) рівномірно розподіляються за роками, залежно від терміну експлуатації по­сівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року. Якщо посіви багаторічних трав використовуватимуться протягом двох років, на кожний рік їх використання відносять по 50 % витрат; при трирічному використанні трав на про­дукцію першого року відносять 33 % витрат, другого року — 34 і третього — 33 %.

729

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Таблиця 12.17

Обчислення собівартості продукції однорічних трав

Види продукції	Площа, з якої зібрано урожай, га	Валовий збір, ц	Витрати на вирощу­вання (гр. 4 (разом): : гр. 2 (разом) х 2), грн.	Витрати на збирання, транспортування, доробку, грн.	Усього витрат (гр. 4 + гр. 5)	Вартість побічної продукції, грн.	Витрати на основну продукцію (гр. 6 - - гр. 7), грн.	Собівар-тість 1 ц продук-цп (гр. 8: : гр. 3), грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Зелена маса	120	18 400	67618	12 420	80 038	-	80 038	4,35
Сіно	80	2240	45 078	2430	47 508	-	47 508	21,21
Насіння	30	250	16 904	5340	22 244	1200	21044	84,18
Разом	230	X	129 600	20 190	149 790	1200	148 590	X

Витрати минулих років за багаторічними травами, які відносять до продукції майбутнього року, розглядаються як незавершене виробництво за цими культурами.

Витрати поточного року, пов'язані з вирощуванням і збиранням урожаю ба­гаторічних трав, повністю включають до собівартості продукції врожаю поточного року. Отже, за багаторічними травами витрати, які відносять до отриманої продук­ції, включають частину витрат минулих років і всю суму витрат поточного року. У своїй сукупності вони і складають собівартість виробленої продукції.

Подальше обчислення собівартості продукції багаторічних трав проводять у такій же послідовності, як і однорічних.

Природні та культурні сіножаті і пасовища. Витрати на поліпшення при­родних сіножатей і створення культурних пасовищ (дискування ґрунту, сівба трав, вартість насіння тощо) розглядають як витрати майбутніх періодів, і розподіляють їх між продукцією, одержаною протягом наступних 3-4 років.

Собівартість кормів на культурних пасовищах та сіна на культурних сіножатях визначається шляхом ділення витрат на їх створення (поточного і минулого років) на кількість одержаних кормів і сіна. Продукцію природних пасовищ, якщо на них не виконували ніяких робіт, відображають лише у кількісному вираженні. Собівартість їх не розраховується, оскільки витрат, пов'язаних з їх отриманням, немає.

На пасовищах зелена маса згодовується тваринам на корені. Загальну масу її можна розрахувати двома способами: • за нормами витрат кормів, виходячи з фактичної маси продукції, одержаної від

тварин, яких випасали на цій площі;

730

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

• скошуванням трав із невеликих ділянок, зважуванням одержаної маси та її

перерахунком на всю площу.

Готовий силос та сінаж. Для обчислення собівартості готового силосу й сінажу відкривають окремі аналітичні рахунки до синтетичного рахунка 23 «Виробництво» (субрахунок 231 «Рослинництво»). За дебетом зазначених рахунків обліковуються: фактична собівартість зеленої маси, закладеної на силос і сінаж; витрати на утри­мання й експлуатацію капітальних споруд, які використовуються для закладки си­лосу й сінажу, а також усі витрати з силосування та закладки сінажу (трамбування силосної чи сінажної маси, навантаження й транспортування соломи, вкривання траншей плівкою і соломою і тощо). Інші компоненти, які використовують при силосуванні (коренеплоди, капустяне листя, кошики соняшнику, солома тощо), включаються до загальних витрат на виробництво силосу за їх вартістю, обчисле­ною в установленому порядку.

Собівартість 1 ц готового силосу та сінажу визначають діленням усіх цих ви­трат на фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу.

Приклад. На виробництво силосу використано 45 015 ц зеленої маси куку­рудзи, собівартість якої становила 139 540 грн. Крім того, витрати на силосування становлять 14 988 грн. Після ферментації одержано готового силосу 35 120 ц.

Обчислюємо витрати на виробництво силосу:

139 540 + 14 988 - 154 528 грн.

Визначаємо собівартість 1 ц готового силосу:

154 528 : 35 120 = 4,40 грн.

Плоди, ягоди, виноград. Для визначення собівартості садівництва та ягідни­ків із загальної суми витрат поточного року виключають вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за реалізаційними цінами, та падалиці, оціненої за цінами можливого використання.

Облік витрат у неспеціалізованих сільськогосподарських підприємствах ве­дуть у цілому по садівництву або за видами насаджень (зерняткові, кісточкові, ягідники). До витрат садівництва включають усі витрати виробництва поточного року, а також витрати з робіт, виконаних після збору урожаю. Собівартість про­дукції садівництва при невеликих площах насаджень у неспеціалізованих сільсько­господарських підприємствах визначають, виходячи із загальної суми витрат і за­гального виходу продукції без розподілу її за видами, тобто розраховують середню собівартість усіх видів одержаної продукції.

Собівартість 1 ц плодів, ягід, винограду визначають діленням загальної суми витрат на вирощування на кількість одержаної продукції у центнерах.

При потребі визначення собівартості кожного виду продукції витрати розподі­ляють між видами продукції пропорційно до вартості за реалізаційними цінами.

У спеціалізованих підприємствах собівартість 1 ц плодів, ягід і винограду ви­значають діленням загальної суми витрат на вирощування певної культури (а за потреби — за її видами та сортами) на кількість одержаної продукції.

731

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

При отриманні продукції з молодих насаджень до здачі їх в експлуатацію зі­брані плоди і ягоди обліковують за реалізаційними цінами, і їх вартість (за виклю­ченням витрат на збирання урожаю і транспортування) списують на зменшення фактичних витрат поточного року з вирощування цих насаджень. Виходячи з цьо­го, собівартість плодів і ягід, зібраних з молодих насаджень, не повинна перевищу­вати суми витрат з догляду за ними і збору урожаю.

Розсадники. Об'єктом обчислення собівартості по розсадниках є садивний матеріал (саджанці). Для визначення собівартості вирощеного садивного матеріа­лу (саджанців зерняткових і кісточкових порід тощо) загальну суму витрат на ви­рощування окремих культур чи груп з кожного поля (без витрат на викопування) розподіляють пропорційно до кількості саджанців, викопаних для реалізації і за­лишених у ґрунті для дорощування.

Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців необхідно до витрат, що припадають на їх вирощування, додати витрати на викопування і загальну суму поділити на кількість викопаних саджанців.

Приклад. Витрати на вирощування саджанців зерняткових порід склали 42 400 грн. Викопано для реалізації 32 тис. шт. саджанців та залишилося в ґрун­ті для дорощування 27 тис. шт. Витрати на викопування становили 3120 грн. Визначимо собівартість 1 тис. шт. викопаних саджанців:

42 400: (32+ 27) = 718,64 грн.

Визначимо загальну суму витрат, яка припадає на викопані та залишені в ґрун­ті саджанці:

• викопані саджанці —

32 х 718,64 + 3120 = 26 116 грн.;

• залишені в ґрунті для дорощування — 42 400 - 32 х 718,64 = 19 404 грн.

Визначимо собівартість 1 тис. штук викопаних саджанців:

26116: 32 = 816,12 грн.

Витрати, що відносять на сіянці, окулянти, одно- та дворічні саджанці, які залишилися в ґрунті, переходять на наступний рік як незавершене виробництво. У нашому прикладі сума незавершеного виробництва становить 19 404 грн.

Певну специфіку має калькуляція собівартості продукції ягідних розсадників (живців). Із суми витрат на утримання ягідного розсадника віднімають вартість по­бічної продукції (ягід) за ціною реалізації. Суму витрат, яка залишилася, відносять на основну продукцію.

Квітникарство. Об'єктами обчислення собівартості у квітникарстві є всі види одержаної продукції: у квітникарстві відкритого ґрунту — квіти, бульбоцибулини, кореневища, живці та саджанці; у квітникарстві захищеного ґрунту — квіти зрізані, квіти в горщиках, розсада, насіння і живці.

732

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

У спеціалізованих підприємствах облік витрат на вирощування квітів ведуть за культурами. Собівартість продукції розраховують діленням витрат на її виро­щування на кількість одержаної продукції. У разі вирощування декількох культур на одній площі (в одній теплиці) суму витрат розподіляють між видами одержаної продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

Неспеціалізовані підприємства облік витрат на вирощування квітів ведуть в розрізі відкритого і закритого ґрунтів. На окремому аналітичному рахунку ведуть облік витрат на вирощування насіння. Між видами продукції суму витрат розподі­ляють пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

Гриби. На підприємствах, які вирощують гриби, виробництво складається з двох переділів. Продукцією першого переділу є компост, собівартість якого ви­значається діленням загальної суми витрат на кількість отриманого компосту.

Основною продукцією другого переділу є товарний гриб, собівартість якого визначається сумою витрат, включаючи собівартість закладеного компосту, за мі­нусом вартості використаної побічної продукції, поділеною на кількість отриманих грибів.

Використаний компост та корінці розглядають як побічний продукт і оціню­ють за цінами їх використання чи нормативними витратами.

Розрахунок списання калькуляційних різниць. Продукцію рослинництва по мірі надходження протягом року обліковують за плановими цінами. Фактична со­бівартість її визначається в кінці року. В результаті виникають дві оцінки продукції: за плановими цінами і фактична собівартість. Це вимагає доведення планової собі­вартості продукції рослинництва до фактичної, для чого вираховують різницю між фактичною і плановою собівартістю одиниці продукції за кожним її видом, тобто калькуляційну різницю.

Цей розрахунок наведено у табл. 12.18.

Калькуляційна різниця списується на відповідні рахунки пропорційно до маси продукції за напрямами її використання. На суму перевищення фактичної собівартості над плановою проводять додатковий запис. Якщо ж фактична собівар­тість нижча за планову, то калькуляційну різницю списують методом «червоного сторно».

Слід мати на увазі, що до витрат допоміжних виробництв на утримання живої тяглової сили калькуляційні різниці за згодованими кормами власного виробни­цтва поточного року не відносяться.

Після списання калькуляційних різниць на субрахунку 231 «Рослинництво» рахунка 23 «Виробництво» можуть залишатися тільки витрати у незавершеному виробництві. Згідно з пунктом 11.9 Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і до­кументів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69, незавершене виробництво підлягає обов'язковій інвентаризації.

733

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА