6.3.3 Первинний облік нематеріальних активів

Однією з основних підстав віднесення об'єкта інтелектуальної власності до не- і матеріального активу є документ, що засвідчує право власності на такий об'єкт чи право користування ним.

Відносини, пов'язані зі знаками для товарів і послуг, регулюються Зако­ном України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-ХП. Знаком визнається позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Товарним знаком (тор­говельною маркою) можуть бути слова (фірмове найменування підприємства рекламне гасло, будь-які інші слова та набори слів), літери і цифри або їх сполу-чення, плоске зображення або об'ємне позначення, кольорове зображення тощо. Реєстрацію торгового знака законодавство не передбачає. Однак реєстрація за­безпечує охорону прав на товарний знак державою. Право власності на знак може | бути засвідчене свідоцтвом.

334

ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

Придбання прав на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію, не вимагає посвідчення свідоцтвом. Майнові права інтелектуальної власності на тор­говельну марку за міжнародною реєстрацією належать власникам таких реєстрацій у тому самому обсязі, що і власникам свідоцтв України на зазначений об'єкт інте­лектуальної власності.

Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропо­зиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері його діяльності. Об'єкт рацпропозиції — матеріальний об'єкт або процес. Обсяг правової охорони рацпропозиції визначають її описом і кресленнями, якщо вони є. Право власності на цей об'єкт засвідчується свідоцтвом або іншим подіб­ним документом.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні, регулюються законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. № 3688-ХП. Цей нормативний акт визначає промисловий зразок як результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

Право на одержання патента має автор (людина, творчою працею якої ство­рено промисловий зразок) або його спадкоємець. Але із цього правила існує ви­няток, який стосується роботодавця: останній може одержати патент, якщо про­мисловий зразок створено у зв'язку з виконанням автором службових обов'язків чи за дорученням роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати автору винагороду відповідно до економічної цінності про­мислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від нього. Далі автор промислового зразка подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок та матеріали, що розкривають його сутність досить ясно і повно. Проте якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання такого повідомлення не подасть заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності, право на одержання патента перейде до автора. Термін дії виключних майнових прав на промисловий зразок від дати подання заявки становить 15 років.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. № 3687-ХИ, винахід — це технологічне (технічне) рішення, що від­повідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню та промисловій придатності), корисна модель — це нове і промислово придатне конструктивне ви­конання пристрою. Подібно до знаків для товарів та послуг і промислових зразків, пріоритет, авторство і право власності на винахід та корисну модель засвідчуються патентом. Право на його одержання, якщо інше не передбачено законодавством, має винахідник. Йому також належить право авторства, яке є невід'ємним особис­тим правом і охороняється безтерміново.

335

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Право на одержання патента на службовий винахід чи корисну модель (ви­нахід чи корисна модель, створені працівником) має роботодавець винахідника. У такому разі винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває його сутність до­статньо ясно і повно.

Протягом чотирьох місяців від дати одержання такого повідомлення робото­давець повинен:

1. подати до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності заявку на одержання патента чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службово­го винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації;

2. укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана ро­ботодавцем.

Якщо роботодавець не зробить цього у встановлений термін, то право на одер­жання патента на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому разі за роботодавцем залишається лише пере­важне право на придбання ліцензії.

Патент на винахід (корисну модель) одержують виключно після результатів кваліфікаційної експертизи, яка визначає відповідність винаходу умовам патенто­спроможності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності). Па­тент діє 20 років від дати подання заявки на винахід (корисну модель).

Головним нормативним актом, який охороняє особисті (немайнові) й майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права), є Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993 р. № 3792-ХИ. Документом, на підставі якого здійснюється передача авторських прав на твір чи прав на його використання, є авторський договір.

Власник патента (свідоцтва) може на підставі договору (купівлі-продажу, да­рування чи іншого цивільно-правового договору, що передбачає перехід права влас­ності) передавати право власності на об'єкти будь-якій особі, яка стає правонас­тупником власника патента. Власник патента (свідоцтва) має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання об'єктів на підставі ліцензійного договору. Передача права на об'єкти та ліцензія на використання об'єктів вважа­ються дійсними для будь-якої іншої особи від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до реєстру.

До об'єктів права інтелектуальної власності може належати й комерційна та­ємниця. До комерційної таємниці відносять відомості технічного, організаційного,

336

тщщ облік необоротних активів

комерційного, фінансового, виробничого характеру, крім тих, які виключені За­коном України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР. Інформація, яка становить комерційну таємницю, має відповідати сукупності наступних ознак:

• бути секретною (невідомою й нелегкодоступною для тих, хто зазвичай має справу із зазначеним видом інформації);

• мати комерційну цінність (що зумовлено її секретністю);

• зберігатися у секретності особою, яка її законно контролює. Підприємство затверджує Положення про охорону комерційної таємниці,

тому доступ до неї суворо контролюється і можливий тільки через укладення відповідного договору. До порушення комерційної таємниці відносять розголо­шення, неправомірний збір інформації щодо неї, використання, а також схиляння до її розголошення.

Якщо одна із згаданих ознак перестає існувати, то припиняється і право інте­лектуальної власності на комерційну таємницю, а отже — подібні відомості вже не охороняються. При цьому порушене право на неї підлягає захисту.

Оприбуткування нематеріальних активів на підприємстві здійснюється на під­ставі акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № 03-1), а списання — на підставі акту на списання основних засобів (ф. № 03-3).